1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».
Бабуся дала мені солодке яблуко. Вона прагнула солодкого життя, але при цьому нічого не робила. Він мав настільки сталевий характер, що відмовився брати хабаря. Мій батько забив у дошку сталевий цвях. Залізна труба простягалася аж до нашого подвір'я. Вона мала погане життя: невтомно працювала, мало відпочивала і не мала чого їсти. Прагнення свободи - така була народна воля. Незламна воля пробудила в наших вояків дух патріотизму. Людська послуга доволі часто рятує нас від лиха. Краще вже ніяк не допомагати, аніж зробити вовчу послугу.
Объяснение:
1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».
Вона прагнула солодкого життя, але при цьому нічого не робила.
Він мав настільки сталевий характер, що відмовився брати хабаря.
Мій батько забив у дошку сталевий цвях.
Залізна труба простягалася аж до нашого подвір'я.
Вона мала погане життя: невтомно працювала, мало відпочивала і не мала чого їсти.
Прагнення свободи - така була народна воля.
Незламна воля пробудила в наших вояків дух патріотизму.
Людська послуга доволі часто рятує нас від лиха.
Краще вже ніяк не допомагати, аніж зробити вовчу послугу.