Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (панас мирний) річка синіє, зітхає, сміється (м. рильський) ; розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (м. стельмах) . а душа нашої людини проста, без хитрощів (о. корнійчук) . хмари пливли за вершини казбека і затьмарювали місяць (в. собко) . дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (о. войченко) . христина повернулась додому стомлена, але щаслива
Сурядні речення:
Виноградники зеленіли, і перші снопи виблискували в полях.
Кидає віжки, зістрибує, і вже тріщить цупка стерня під чобітьми.
А хміль сонця нуртує душу, і в голову лізе всяке.
Тільки не гармату тягнуть за собою, а звичайну бочку-водовозку.
Підрядні речення:
Поглядом впився в оту одну, що стоїть поміж ними.
(О.Гончар. За мить щастя)
Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.
В очереті справді натрапляють вони на таке багатство, якому й ціни не складеш у степу.
(О.Гончар. Залізний острів).