Сучасні (означення, прикметник) вчені (підмет, іменник присудок, дієслово), як (обставина, прислівник) чужа (означення, прикметник) мова (підмет, іменник), насаджена в ранньому віці (означення, виражене дієприкметниковим зворотом, до складу якого входять дієприкметник, прийменник, прикметник, іменник - по черзі), гальмує (присудок, дієслово) розумовий (означення, прикметник) розвиток (додаток, іменник) людини (означення або додаток залежно від того, яке питання ставити: розвиток чий? кого?; іменник). Схема: [ ], (як ). Питання ставимо стрілочкою від першого простого (головного) речення до другого (підрядного). Речення розповідне, неокличне, складнопідрядне з підрядним з"ясувальним; головне речення: просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене; підрядне речення: просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим означенням.
Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. В усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знаками. За своїм значенням відокремлені члени речення наближаються до простих речень (З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (Леся Українка)).
Відокремленими можуть бути лише другорядні члени речення — означення (зокрема прикладки), обставини, додатки. Головні члени речення не відокремлюються. У вимові відокремлені члени речення виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі комами, іноді — тире (переважно в кінці речення). Другорядні члени речення відокремлюються у таких випадках: 1) коли цьому сприяє незвичний порядок слів у реченні (Стояв липневий день, тихий, сонячний); 2) коли другорядний член вносить у речення додатковий відтінок причини або протиставлення (Пор.: Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (М. Стельмах) — Кінь тихенько заіржав (чому?), бо був наляканий громовицею); 3) коли другорядні члени поширюються залежними словами (Навіть сусіда, великий знавець у голуб’ячому спорті, замилувано стежив за «чужаком» (Л. Смілянський)); 4) Коли другорядні члени мають уточнювальне значення (Там, над Россю, стоїть одна висока скеля (І. Нечуй-Левицький)); 5) коли другорядні члени (означення, обставини) виражені дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом (Я мчав через хащі, ламаючи гілки, спотикаючись і наштовхуючись на дерева (В. Нестайко)).
Схема: [ ], (як ). Питання ставимо стрілочкою від першого простого (головного) речення до другого (підрядного).
Речення розповідне, неокличне, складнопідрядне з підрядним з"ясувальним; головне речення: просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене; підрядне речення: просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим означенням.
Відокремленими можуть бути лише другорядні члени речення — означення (зокрема прикладки), обставини, додатки. Головні члени речення не відокремлюються. У вимові відокремлені члени речення виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі комами, іноді — тире (переважно в кінці речення). Другорядні члени речення відокремлюються у таких випадках: 1) коли цьому сприяє незвичний порядок слів у реченні (Стояв липневий день, тихий, сонячний); 2) коли другорядний член вносить у речення додатковий відтінок причини або протиставлення (Пор.: Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (М. Стельмах) — Кінь тихенько заіржав (чому?), бо був наляканий громовицею); 3) коли другорядні члени поширюються залежними словами (Навіть сусіда, великий знавець у голуб’ячому спорті, замилувано стежив за «чужаком» (Л. Смілянський)); 4) Коли другорядні члени мають уточнювальне значення (Там, над Россю, стоїть одна висока скеля (І. Нечуй-Левицький)); 5) коли другорядні члени (означення, обставини) виражені дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом (Я мчав через хащі, ламаючи гілки, спотикаючись і наштовхуючись на дерева (В. Нестайко)).