На пасіці На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках. На все літо Джеря перебирався в свій хуторець. Він був за пасічника й допомагав і в інших пасіках, котрі стояли поблизу. Невеличка пасіка стояла в балці. На косогорі в садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною. Коло пасіки росли стаpі сади. Між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. Балка, вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі. Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курінь. Попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи. Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці. Джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло нього сиділи дві дівчинки — внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з ныого очей. Дочка Любка принесладідові харч з клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. Дід розказував онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали, неначе якусь дивну казку. А в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Косе сонячне проміння обливало сивого діда червонястим світом.
Ця скульптура присвячена документу, який містить першу письмову згадку про Київ, – так званому «Київському листу», в якому наше місто названо Qiyyōb, або на івриті קייב. Це був рекомендаційний лист, який отримав киянин Яаков бен Ханукка від хозарської громади міста. Спеціалісти датують документ X ст. н.е.
За цим клаптиком пергаменту довжиною 22,5 см і шириною 14,4 см, вкритим пожовклими літерами івриту та тюркського письма, стоять якнайменше два людських життя та ціла історія, варта гостросюжетного фільму.
Більше тисячі років тому мешкав в Києві, ймовірніше за все десь біля так званої "Жидівської" (пізніше Львівської) брами, де зараз Львівська площа, хозарин Яаків бен Ханукка (хозари сповідували юдаїзм). Брат Яакова позичив великі гроші — 100 монет. Але борг не повернув, бо десь у дорозі на нього напали розбійники, пограбували і вбили.
Яаків мав повернути борг, бо був поручителем за брата. Але борг виявився завеликим, і Яакову, хоч він і був людиною небідною, довелось познайомитись з борговою тюрмою. Бен Ханукка провів за ґратами цілий рік, а тоді хозарська громада Києва зібрала 60 монет і викупила бідолаху з в'язниці. Для виплати решти борга був написаний цей лист, який містив прохання до юдейських громад інших міст до Яакову. З ним Яаков і відправився збирати потрібну суму.
Мабуть, бен Ханукка пройшов чималий шлях, бо врешті-решт лист опинився аж в Каїрі, в генізі - сховищі старовинних рукописів при тамтешній синагозі. Там його у 1962 році і знайшов вчений-гебраїст з Чикагського університета Норман Голб. За палеографічними ознаками Норман Голб датував письмо X століттям.
Місце написання листа визначається за виразом у 8-му рядку: «Ми повідомляємо вам, спільнота Києва…». Оскільки лист є прикладом приватної правової домовленості, то він має цінність не тільки як перша письмова згадка про Київ, але і для вивчення давньоруської правової системи, бо висвітлює процедури закладу і поруки.
Оригінал листа зберігається в бібліотеці Кембриджського університета, а ця бронзова копія – на стіні Центральної синагоги за адресою Шота Руставелі, 13.
На пасіці На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках. На все літо Джеря перебирався в свій хуторець. Він був за пасічника й допомагав і в інших пасіках, котрі стояли поблизу. Невеличка пасіка стояла в балці. На косогорі в садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною. Коло пасіки росли стаpі сади. Між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. Балка, вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі. Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курінь. Попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи. Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці. Джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло нього сиділи дві дівчинки — внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з ныого очей. Дочка Любка принесладідові харч з клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. Дід розказував онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали, неначе якусь дивну казку. А в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Косе сонячне проміння обливало сивого діда червонястим світом.
Київський лист
Ця скульптура присвячена документу, який містить першу письмову згадку про Київ, – так званому «Київському листу», в якому наше місто названо Qiyyōb, або на івриті קייב. Це був рекомендаційний лист, який отримав киянин Яаков бен Ханукка від хозарської громади міста. Спеціалісти датують документ X ст. н.е.
За цим клаптиком пергаменту довжиною 22,5 см і шириною 14,4 см, вкритим пожовклими літерами івриту та тюркського письма, стоять якнайменше два людських життя та ціла історія, варта гостросюжетного фільму.
Більше тисячі років тому мешкав в Києві, ймовірніше за все десь біля так званої "Жидівської" (пізніше Львівської) брами, де зараз Львівська площа, хозарин Яаків бен Ханукка (хозари сповідували юдаїзм). Брат Яакова позичив великі гроші — 100 монет. Але борг не повернув, бо десь у дорозі на нього напали розбійники, пограбували і вбили.
Яаків мав повернути борг, бо був поручителем за брата. Але борг виявився завеликим, і Яакову, хоч він і був людиною небідною, довелось познайомитись з борговою тюрмою. Бен Ханукка провів за ґратами цілий рік, а тоді хозарська громада Києва зібрала 60 монет і викупила бідолаху з в'язниці. Для виплати решти борга був написаний цей лист, який містив прохання до юдейських громад інших міст до Яакову. З ним Яаков і відправився збирати потрібну суму.
Мабуть, бен Ханукка пройшов чималий шлях, бо врешті-решт лист опинився аж в Каїрі, в генізі - сховищі старовинних рукописів при тамтешній синагозі. Там його у 1962 році і знайшов вчений-гебраїст з Чикагського університета Норман Голб. За палеографічними ознаками Норман Голб датував письмо X століттям.
Місце написання листа визначається за виразом у 8-му рядку: «Ми повідомляємо вам, спільнота Києва…». Оскільки лист є прикладом приватної правової домовленості, то він має цінність не тільки як перша письмова згадка про Київ, але і для вивчення давньоруської правової системи, бо висвітлює процедури закладу і поруки.
Оригінал листа зберігається в бібліотеці Кембриджського університета, а ця бронзова копія – на стіні Центральної синагоги за адресою Шота Руставелі, 13.