Звечоріло. Яскраве сонечко, яке втомилося від роботи після довгого дня, заходить за горизонт. Широкі поля набувають різних барв, які захоплюють подих. Червоні, білі, голубі квіти блищать, неначе ті зірочки серед нічного неба. Старий дуб, який прожив вже не одне століття, неначе вперше споглядає цю красоту, намагається своїми вітами дотягнутися до неба. А по небу пливуть рожеві хмарки, які споглядають за цим з висоти. І так любо, так мило на душі... Адже вся ця красота - це наша Україна!
І так любо, так мило на душі... Адже вся ця красота - це наша Україна!