У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.
У власних географічних назвах:
1. В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.
2. Після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).
3. Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).
4. В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.
Пишемо і:
У загальних назвах:
- на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;
- після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;
- у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;
- у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;
- після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.
У власних назвах:
- між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.
Хочу сказати кілька слів про людину, яка для мене є взірцем. Це мій брат, старший за мене на три роки. Він успішно закінчив середню, а також музичну школи. Окрім того, він поет-початківець, який уже надрукував кілька віршів, і художник-аматор, котрий охоче малює олійними фарбами.
Між нами давно склалися дружні стосунки: нам подобається у вільний час поговорити щиро, помандрувати вулицями Києва, помилуватися краєвидами на схилах Дніпра.
На жаль, це буває не так часто, бо брат амбітний, а тому інтенсивно працює над собою і не любить, коли я відриваю його від занять з будь-якого приводу. Він подовгу грає на піаніно й допізна засиджується над книжками й періодикою, передплачує багато газет і журналів. Ще зауважу, що брат не живе за чужий рахунок, ви гроші у батьків, а заробляє уроками музики. Він мріє пройти за конкурсом до консерваторії та стати композитором.
Я пишаюся своїм братом і хочу бути схожим на нього.
Відповідь:
Пишемо и:
У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (за правилом «дев’ятки») перед приголосними кореня: дискета, таксист, цирк, методика, стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.
У власних географічних назвах:
1. В кінцевих -ида, -ика: Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.
2. Після приголосних дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним приголосним: Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир, Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).
3. Із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим, Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).
4. В інших назвах після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Ватикан, Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет, Єрусалим, Китай.
Пишемо і:
У загальних назвах:
- на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор;
- після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій;
- у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація;
- у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті;
- після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр, гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб.
У власних назвах:
- між приголосними та в кінці слів: Кіпр, Гвінея, Лісабон, Міллер, Візантія, Хібіни, Кіплінг, Бірма, Ніцца, Міссісіпі, Сочі, Паганіні, Джерсі, Сімферополь, Сідней, Сінгапур, Сілезія, Россіні, Зімбабве, Грім, Дідро, Овідій.
Пояснення:
Шановні друзі!
Хочу сказати кілька слів про людину, яка для мене є взірцем. Це мій брат, старший за мене на три роки. Він успішно закінчив середню, а також музичну школи. Окрім того, він поет-початківець, який уже надрукував кілька віршів, і художник-аматор, котрий охоче малює олійними фарбами.
Між нами давно склалися дружні стосунки: нам подобається у вільний час поговорити щиро, помандрувати вулицями Києва, помилуватися краєвидами на схилах Дніпра.
На жаль, це буває не так часто, бо брат амбітний, а тому інтенсивно працює над собою і не любить, коли я відриваю його від занять з будь-якого приводу. Він подовгу грає на піаніно й допізна засиджується над книжками й періодикою, передплачує багато газет і журналів. Ще зауважу, що брат не живе за чужий рахунок, ви гроші у батьків, а заробляє уроками музики. Він мріє пройти за конкурсом до консерваторії та стати композитором.
Я пишаюся своїм братом і хочу бути схожим на нього.
Объяснение: