1. З кожною хвилиною мітингувальників ставало все більше (А. Шиян). 2. У залі робиться гарячіше. Хтось навстiж відчинив вікно у сад (Ирина Вільде). 3. Природа часто буває мудрішою за людину (Народна творчість). 4. Як трохи менше будете дбати про багатство, а більше про здоров’я, то дочекаетесь (М. Стельмах). 5. Вони гомоніли все тихіше і тихіше, із іх гомону виникала пісня (Леся Українка). 6. Швидше і швидше котилися хвилі, розливалися ширше і помалу заспокоювалися (Леся Українка). 7. Ну, от
і все. Одплачеться природа. Ій стане легше певне. Як мені (Л. Костенко).
Осінь, увійшовши в свої права, повелась спочатку суворо. Здавалось, все чогось хмурилась сльозилась, а потім пом’якшала. Очистилось небо від хмар. По густій блакиті вийшло гуляти золоте сонце. Воно не гріло по-літньому, але золотило дерева, вкриваючи кожен листочок витонченими мережками, голублячи його. Соколиний бір тепер золотився, багрянів, палав холодним полум’ям. Кожен ранок він готував все нові і нові візерунки, додавав гарячих фарб. Такого чудового ранку хлопці знов зібралися в Соколиному бору. За минулі дні вони встигли багато чого зробити, тому в лісі у них був тепер свій притулок, бо за кілька днів і ночей вони побудували чудову землянку. Її покрівля була зрівняна з землею і так замаскована, що нізащо не побачиш.
1. З кожною хвилиною мітингувальників ставало все більше (А. Шиян). 2. У залі робиться гарячіше. Хтось навстiж відчинив вікно у сад (Ирина Вільде). 3. Природа часто буває мудрішою за людину (Народна творчість). 4. Як трохи менше будете дбати про багатство, а більше про здоров’я, то дочекаетесь (М. Стельмах). 5. Вони гомоніли все тихіше і тихіше, із іх гомону виникала пісня (Леся Українка). 6. Швидше і швидше котилися хвилі, розливалися ширше і помалу заспокоювалися (Леся Українка). 7. Ну, от
і все. Одплачеться природа. Ій стане легше певне. Як мені (Л. Костенко).