Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
1.а
2.в
3.б
4.Співаємо,бачимо,возиш,виходьте.
5.Догляд-доглядати
Хвороба-хворіти
Стрибок-стрибати
Життя-жити
6.Косити-косиш
Збирати-збираєш
Ловити-ловиш
Дружити-дружиш
7. Біля моєї хати цвіли мальви. Вузенька стежка бігла до криниці. Там росла калина, шуміла молоденька тополя. За хатою цвіли вишні і яблуні.
2варіант
1.б
2.б
3.б
4.Говориш, дружимо,вивчаємо,збираєш,одягайте.
5.Малюнок-малювати
Зустріч-зустрічати
Плавання-плавати
Молодість-молодіти
6.Косити-косить
Збирати-збирає
Ловити-ловить
Бігати-бігає
7.Весна співає навкруги,бринить ніжним вітерцем.Усе в лісі радіє,а береза плаче.Берези,з яких взяли багато соку,засихають і швитко гинуть.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".