Написати твір-роздум за планом на тему "Чому необхідно знати історію свого народу?"(обсяг 0,5 – 1 стор.)
▼ Особливості роздуму як типу мовлення.
Роздум — це зв′язний текст, що характеризує логічно послідовний ряд думок, міркувань, висновків на певну тему. Характерною ознакою тексту-роздуму є перебування речень у відношеннях причини й наслідку (обґрунтування, пояснення думки, висловленої в іншому реченні).
Роздум зазвичай складається з трьох частин. Це:
Теза — частина, що містить думку, яку треба довести чи пояснити (вступ).
Докази — аргументуюча, пояснювальна.(основна частина).
Для підтвердження основної думки слід добирати якомога більше вагомих доказів.
Висновок (як правило, збігається з думкою, висловленою на початку тексту).
Теза (вступ) Я думаю, що...; мені здається, що...; я вважаю, що...
Аргументи Чому? Тому що...; по-перше,...; по-друге,...
Докази Хочеться згадати твір...; наведу приклад з власного життя
Висновок Отже,...; підсумовуючи, можна зазначити...
▼ Складання плану побудови твору-роздуму.
Будь-який твір починається з визначення його теми, мети та складання плану.
План твору – це схема композиції твору, яка будується на основі авторського задуму, що визначає основний зміст майбутнього тексту
1. Кожен пункт плану має відображати одну з важливих мікротем висловлювання.
2. Обсяг усіх пунктів плану має відповідати змістові цілої теми.
3. Пункти плану не повинні збігатися між собою.
4. План має зберігати наступність і підпорядкованість розділів.
Невеличкі підказочки:
"Рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе", бо минуле, як стебло, на якому ростуть гілочки сучасності…
…є події, які має знати і пам’ятати кожна людина,щоб у майбутньому не допустити повторення :"ознайомлений – тому озброєний".
Причин вивчати історію багато. Це може бути не тільки корисно, але й дуже цікаво. Кожна людина сама знаходить для себе свою власну причину, або не знаходить, так і залишаючись невігласом з обмеженим кругозором.
В історії часто трапляються гідні приклади для наслідування. Життя історичних особистостей вивчене і розписане вздовж і впоперек. Ми можемо запозичити їхні знання та вміння і застосовувати у власних життєвих ситуаціях.
«Нове – це добре забуте старе». Якщо ми подивимося, що відбувається навколо нас: з довкіллям, в країні і світі взагалі, то виявимо повторюваність подій. Отже, історія творить неможливе – вона вчить нас передбачати майбутнє!
З уроків історії ми ще дізнаємося про велику кількість справжніх героїв нашої країни, людей, які не пошкодували свого життя, захистили свою Батьківщину, життя людей. Тільки завдяки їх хоробрості, мужності живемо зараз і ми. Тому нащадки повинні пам’ятати своїх справжніх героїв.
Орієнтовний план для написання твору-роздуму (за бажанням можна скласти свій план). План обов’язково написати в зошит.
1. Історію свого народу треба знати.
2. Знання історії – попередження помилок в майбутньому.
3. Історичні герої – справжній приклад для наслідування.
4. Приклади з літератури, з життя.
5. Знання історії свого народу – важливий фактор існування нації.
У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. Ці словах Козьми Пруткова образно визначають роль дружби в людських стосунках
У первісному суспільстві була принципово непорушною, а права та обов’язки друзів мали суворо відповідати традиції. Пізніше дружба базується на спільності інтересів.
Дружба ушляхетнює життя, її шанували і звеличували древні мислителі. Аристотель стверджує, що дружба — найнеобхідніша для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. Дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна. Ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів. Мати багато друзів — це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і другом — це те саме.
Надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі й ментальності. Розкриваючи велику силу дружби, Григорій Сковорода наводить слова Плутарха. Про те, що дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу. Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів.
Нині, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування й телебачення подекуди замінює людські стосунки, — чи актуальні питання глибоких, відданих, дружніх взаємин?
Звісно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов, завжди залишатимуться найвищими цінностями.
У психології поняття «дружба» визначають як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні стосунки, що характеризують взаємну прихильність їхніх учасників, взаємні очікування відповідних почуттів і надання переваги комусь з-поміж інших.
Дружба вимагає дотримання її неписаного «кодексу», що передбачає необхідність взаєморозуміння, відвертості й щирості, активну взаємодо взаємний інтерес до справ і переживань іншого, щирість і безкорисливість почуттів. Серйозні порушення цих правил призводять або до припинення дружби, або до поверхових приятельських стосунків, або навіть до перетворення дружби на її протилежність — ворожість.
Найбільшої інтенсивності дружба досягає в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова важливість відносин з друзями.
ДРужба дає змогу висловити Потаємні почуття, які переповнюють людину, та знайти підтримку тих, хто поділяє ці думки й почуття.
Отож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів — що дерево без коріння.
В ці слова кожна людина вкладає свій смисл. Хтось уявляє собі сільську хату в степу, або горах, хтось — дім у місті. Але для всіх нас слова «рідний дім» пов’язані з теплом матусиних рук, світлом її ласкавих очей, з суворим, але справедливим батьком. Із запахами, які притаманні тільки рідній оселі, де пройшло твоє дитинство. Кожна людина має свій рідний дім, де її завжди люблять, чекають, зрозуміють і пробачать. Навіть якщо вже немає батьків і тої оселі, де ти виріс, вона завжди є у твоєму серці, у твоїх спогадах. І якщо людина зростала в любові, дім для неї дійсно був рідним, то і сама, коли виросте, створить такий же дім для своїх дітей. Поняття «рідний дім» може означати також рідний край, батьківщину. Якщо я, наприклад, народився на Донеччині і перебуваю далеко, то весь Донбас, кожна звісточка звідти, навіть номер «Вечірнього Донецька», здаються рідними. Для всіх українців Україна — рідний дім. А якщо брати ще ширше — всі ми земляни і Земля — наш рідний дім.
Я люблю своє місто, свою Батьківщину — мій рідний дім. І хочу, щоб вони були найкращими. А сам я буду робити все можливе, щоб над моїм рідним домом було мирне небо, щоб він був чистим, затишним. Щоб усім його громадянам жилося добре.