Мешкаючи у великому місті, ми завжди відчуваємо нестачу спілкування з природою. Тому у вихідні дні нас так тягне поспілкуватися з нею, усамітнитися від усіх виниклих проблем.
Але дуже часто, приїжджаючи до лісу, до водойми ми помічаємо, що люди не дбають про чистоту місця, де вони нещодавно були. Гарний настрій псується, коли бачиш, що на зеленій ягідній поляні лежить ціла купа сміття з пластику, скла та целофану. Це сміття буде десятки чи навіть сотні років зберігатися до повного розкладання. Ще неприємніше бачити, як у водоймі плавають пластикові пляшки поруч з лебедями та качками. Сучасні люди здебільшого піклуються про себе, забуваючи про майбутні покоління. Якщо ви забули загасити багаття, прибрати все сміття, то не можна стверджувати, що ви любите природу.
Якої великої шкоди завдають довкіллю сучасні заводи й фабрики! Вони засмічують річки шкідливими викидами, а повітря через задимлені труби втрачає свою свіжість… Скільки на виготовлення паперу вирубується лісу! Але ж саме він грає дуже важливе значення в очищенні повітря та насиченні його киснем. З надр землі постійно добувають корисні копалини, але ж вони колись скінчаться…
Отже, людство повинно терміново переглянути своє ставлення до навколишнього світу. Природа — наша мати, тож її потрібно поважати!
Мишко — мій найкращий друг. Ми дружимо з першого класу. На вигляд він звичайний хлопець, яких багато в нашій школі і в нашому класі. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя. Мене завжди дивує, що у вересні після сонячного літа волосся у Мишка стало ще світлішим, а обличчя — ще смуглявішим. Я не можу зрозуміти, якого кольору очі у мого друга. Мені здається, що вони чомусь постійно змінюють свій колір. Колір очей Мишка залежить від його настрою. Коли він бачить якусь несправедливість, очі стають темно-сірими, а погляд спалахує гнівом. Коли йому весело, очі стають синіми, як маленькі озерця, і наче посміхаються. А коли ми з Мишком у сонячний день гуляємо на вулиці, то його очі стають блакитними, як високе безхмарне небо над нами.
Мій друг любить спорт. Він швидко бігає, високо стрибає. Але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Мишка сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням допомагає дорослим.
Він чесний і доброзичливий хлопець. Мені з ним цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг.
Мешкаючи у великому місті, ми завжди відчуваємо нестачу спілкування з природою. Тому у вихідні дні нас так тягне поспілкуватися з нею, усамітнитися від усіх виниклих проблем.
Але дуже часто, приїжджаючи до лісу, до водойми ми помічаємо, що люди не дбають про чистоту місця, де вони нещодавно були. Гарний настрій псується, коли бачиш, що на зеленій ягідній поляні лежить ціла купа сміття з пластику, скла та целофану. Це сміття буде десятки чи навіть сотні років зберігатися до повного розкладання. Ще неприємніше бачити, як у водоймі плавають пластикові пляшки поруч з лебедями та качками. Сучасні люди здебільшого піклуються про себе, забуваючи про майбутні покоління. Якщо ви забули загасити багаття, прибрати все сміття, то не можна стверджувати, що ви любите природу.
Якої великої шкоди завдають довкіллю сучасні заводи й фабрики! Вони засмічують річки шкідливими викидами, а повітря через задимлені труби втрачає свою свіжість… Скільки на виготовлення паперу вирубується лісу! Але ж саме він грає дуже важливе значення в очищенні повітря та насиченні його киснем. З надр землі постійно добувають корисні копалини, але ж вони колись скінчаться…
Отже, людство повинно терміново переглянути своє ставлення до навколишнього світу. Природа — наша мати, тож її потрібно поважати!
Мишко — мій найкращий друг. Ми дружимо з першого класу. На вигляд він звичайний хлопець, яких багато в нашій школі і в нашому класі. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя. Мене завжди дивує, що у вересні після сонячного літа волосся у Мишка стало ще світлішим, а обличчя — ще смуглявішим. Я не можу зрозуміти, якого кольору очі у мого друга. Мені здається, що вони чомусь постійно змінюють свій колір. Колір очей Мишка залежить від його настрою. Коли він бачить якусь несправедливість, очі стають темно-сірими, а погляд спалахує гнівом. Коли йому весело, очі стають синіми, як маленькі озерця, і наче посміхаються. А коли ми з Мишком у сонячний день гуляємо на вулиці, то його очі стають блакитними, як високе безхмарне небо над нами.
Мій друг любить спорт. Він швидко бігає, високо стрибає. Але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Мишка сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням допомагає дорослим.
Він чесний і доброзичливий хлопець. Мені з ним цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг.