Якщо хочеш щось міняти, почни з себе. Адже багато хто з нас, планують змінити пару людей, а деякі і весь світ. Але змінити себе, ніхто не може. Чому так буває? У всіх так сверблять руки змінити щось в чиємусь житті, а до своєї вони відносяться так, як ніби вона нічого не коштує. Може варто спочатку змінити себе? Як для старту. Адже ніхто не повинен стартувати з чогось масштабного. Адже спочатку йде мазок фарби, а потім картина. Спочатку йде одна нота, а потім симфонія. Нічого не робиться відразу, так не буває. Ви можете жити в очікуванні, коли ж ви зміните все, але цього так і не трапляється. І ви вмираєте. Так-так, вмираєте. Вас покладуть в труну, ваше дружина і діти, а може і внуки-правнуки, всі будуть плакати. Нехай ви нічого такого не зробили для світу. Чи не відкрили чогось нового, не до Африці, не побудували хмарочос. Ви завжди залишитеся героєм для своєї сім'ї.
Але у багатьох вмираючих навіть її немає. Адже вони всі чекали, чекали поки все зміниться. Сенс? Адже не ворушачи пальцями ти нічого не зробиш. А що говорити, якщо вони складені на животі, в очікуванні того чудового моменту, коли все зміниться. Я засмучу вас, він ніколи не настане. Адже ви нічого не робили, щоб він настав. Ви просто чекали, коли він прийде. Такі люди все життя чогось чекали. Чекали людей, здібностей, засобів, ідей. А це все проходило повз. В руки тим, хто хоч щось робив. Лежачи на дивані, ви нічого не змінюєте, крім самого дивана, але і той з часом прийде в початкову форму. Єдине, що ви міняєте, це статуси в соціальних мережах, які на жаль, ніхто і не помітить.
Вас немає. Про вас будуть згадувати тільки ваші діти, і то, з часом вони забудуть вас. Все в дитинстві мріяли, щоб про них пам'ятали так довго, як про да Вінчі, Сократа, Нью-Тоні, Пушкіна, Цвєтаєвої, Баха та інших особистостях. Але щоб стати такими як вони, ви палець об палець не вдарили. Думали, що натхнення саме прийде, і ви швидко станете знамениті. Але на жаль, воно все не приходить, і не приходить. А як воно прийде? Адже ви просто хочете, і нічого не робите. Ніщо народжується з нічого. Нуль - перетікає в нуль.
Мова – то найвищий дар людини й цілого народу, талісман їхньої долі, таланту, безсмертя. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, бо вона не що інше, як жива скарбниця людського духу. Мова – духовне багатство народу. Українська мова – це мова тієї країни, в якій я живу, мова, на якій говорили мої пращури. Це мова, на якій будуть розмовляти майбутні покоління. Але для того щоб вона була чистою і досконалою, треба вивчати її дуже ретельно, заглиблюватись у її зміст, не забуваючи про зовнішню оболонку. Щоб бути грамотною, освіченою людиною, треба добре знати правила української літературної вимови, багато читати, а в повсякденному спілкуванні намагатись висловлювати найскладніші думки, користуючись засобами рідної мови.
Якщо хочеш щось міняти, почни з себе. Адже багато хто з нас, планують змінити пару людей, а деякі і весь світ. Але змінити себе, ніхто не може. Чому так буває? У всіх так сверблять руки змінити щось в чиємусь житті, а до своєї вони відносяться так, як ніби вона нічого не коштує. Може варто спочатку змінити себе? Як для старту. Адже ніхто не повинен стартувати з чогось масштабного. Адже спочатку йде мазок фарби, а потім картина. Спочатку йде одна нота, а потім симфонія. Нічого не робиться відразу, так не буває. Ви можете жити в очікуванні, коли ж ви зміните все, але цього так і не трапляється. І ви вмираєте. Так-так, вмираєте. Вас покладуть в труну, ваше дружина і діти, а може і внуки-правнуки, всі будуть плакати. Нехай ви нічого такого не зробили для світу. Чи не відкрили чогось нового, не до Африці, не побудували хмарочос. Ви завжди залишитеся героєм для своєї сім'ї.
Але у багатьох вмираючих навіть її немає. Адже вони всі чекали, чекали поки все зміниться. Сенс? Адже не ворушачи пальцями ти нічого не зробиш. А що говорити, якщо вони складені на животі, в очікуванні того чудового моменту, коли все зміниться. Я засмучу вас, він ніколи не настане. Адже ви нічого не робили, щоб він настав. Ви просто чекали, коли він прийде. Такі люди все життя чогось чекали. Чекали людей, здібностей, засобів, ідей. А це все проходило повз. В руки тим, хто хоч щось робив. Лежачи на дивані, ви нічого не змінюєте, крім самого дивана, але і той з часом прийде в початкову форму. Єдине, що ви міняєте, це статуси в соціальних мережах, які на жаль, ніхто і не помітить.
Вас немає. Про вас будуть згадувати тільки ваші діти, і то, з часом вони забудуть вас. Все в дитинстві мріяли, щоб про них пам'ятали так довго, як про да Вінчі, Сократа, Нью-Тоні, Пушкіна, Цвєтаєвої, Баха та інших особистостях. Але щоб стати такими як вони, ви палець об палець не вдарили. Думали, що натхнення саме прийде, і ви швидко станете знамениті. Але на жаль, воно все не приходить, і не приходить. А як воно прийде? Адже ви просто хочете, і нічого не робите. Ніщо народжується з нічого. Нуль - перетікає в нуль.
Пора щось міняти. Почніть з себе.