Відповідь: Твір-роздум на основі життєвого досвіду.
«Стався до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе».
Ми живемо у суспільстві, де всі люди тим чи іншим чином пов’язані один з одним. Тому, я цілком погоджуюсь із думкою, що кожен з нас не повинен робити іншим того, чого не бажає собі.
Довести свою думку я хочу наступними аргументами. По-перше, все у нашому світі взаємопов’язане, і те, що ми робимо неодмінно повертається до нас. По-друге, народна мудрість говорить: «Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе».
Я помітила, що коли я ставлюся до інших зневажливо та іноді роблю людям зле, то це все повертається до мене в більшій мірі. Це не означає, що повернеться зло саме від тієї людини, якій я його вчинила, а це може відбутися через великий проміжок часу від зовсім незнайомої людини. Та коли ж навпаки, я допомагаю комусь в якійсь справі, чи даю влучну пораду, то люди теж починають з вдячністю ставитися до мене і коли вже в мене якась незгода, то вони неодмінно підтримають і до Отже, зло зроблене людиною, неодмінно повернеться. Тому так важливо робити іншим добро і тоді воно повернеться до нас. Але потрібно щоб це було не у вигляді обов’язку, тому що лише щирі вчинки, які йдуть від самого серця, приносять задоволення і користь для кожного, і для того, хто дарує це добро, і для того, хто це добро приймає.
Український вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх рідних. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візитівкою, а точніше – обличчям оселі, він завжди має бути у кожній українській хаті. Колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, і так вона не буде байдужою до всьго що її оточує. Вважалося, що вишивати рушник – це означає очищати душу.
Ткали колись полотно на рушники при повному місяці, щоб уже вишитими вони мали захисну силу. Рушниками затуляли вікна на ніч “від злих духів”. Застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. Рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові подають хліб – сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. Відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.
Хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. “Хай стелиться вам доля рушниками!” – казали, бажаючи людині щастя. А ще примовляли: “Дім без рушників, як сім’я без дітей”.
Відповідь: Твір-роздум на основі життєвого досвіду.
«Стався до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе».
Ми живемо у суспільстві, де всі люди тим чи іншим чином пов’язані один з одним. Тому, я цілком погоджуюсь із думкою, що кожен з нас не повинен робити іншим того, чого не бажає собі.
Довести свою думку я хочу наступними аргументами. По-перше, все у нашому світі взаємопов’язане, і те, що ми робимо неодмінно повертається до нас. По-друге, народна мудрість говорить: «Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе».
Я помітила, що коли я ставлюся до інших зневажливо та іноді роблю людям зле, то це все повертається до мене в більшій мірі. Це не означає, що повернеться зло саме від тієї людини, якій я його вчинила, а це може відбутися через великий проміжок часу від зовсім незнайомої людини. Та коли ж навпаки, я допомагаю комусь в якійсь справі, чи даю влучну пораду, то люди теж починають з вдячністю ставитися до мене і коли вже в мене якась незгода, то вони неодмінно підтримають і до Отже, зло зроблене людиною, неодмінно повернеться. Тому так важливо робити іншим добро і тоді воно повернеться до нас. Але потрібно щоб це було не у вигляді обов’язку, тому що лише щирі вчинки, які йдуть від самого серця, приносять задоволення і користь для кожного, і для того, хто дарує це добро, і для того, хто це добро приймає.
Український вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх рідних. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візитівкою, а точніше – обличчям оселі, він завжди має бути у кожній українській хаті. Колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, і так вона не буде байдужою до всьго що її оточує. Вважалося, що вишивати рушник – це означає очищати душу.
Ткали колись полотно на рушники при повному місяці, щоб уже вишитими вони мали захисну силу. Рушниками затуляли вікна на ніч “від злих духів”. Застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. Рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові подають хліб – сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. Відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.
Хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. “Хай стелиться вам доля рушниками!” – казали, бажаючи людині щастя. А ще примовляли: “Дім без рушників, як сім’я без дітей”.