Напишіть есе на тему «Що у вашому розумінні означає поняття «любити читати»

послатися хочаб на 1 з цих творів
Микола Хвильовий. «Я (Романтика)», «Іван Іванович».
Григорій Косинка. «В житах», «Фавст».
Валер’ян Підмогильний. «Місто».
Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Дитинство», «Шаланда в морі» ( новели з роману «Вершники»);
Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Чухраїнці», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом».
Микола Куліш. «Мина Мазайло».
Іван Кочерга. «Свіччине весілля».
Осип Турянський. «Поза межами болю».
Улас Самчук. «Нарід чи чернь?», «Марія».
Олександр Довженко. «Україна в огні», «Зачарована Десна», «Щоденник».
Іван Багряний. «Тигролови» (повністю), «Огненне коло».
Ліна Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай».
Григорій Тютюнник. «Вир».
Олесь Гончар. «Людина і зброя», «Полігон» (із роману «Тронка»), «Залізний острів», «За мить щастя», «Собор».
Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном», «Оддавали Катрю».
Валерій Шевчук. «Дім на горі».
Павло Загребельний. «Диво» (скорочено).
Ярослав Стельмах. «Синій автомобіль».

На мою думку, справжнім другом можна вважати того, хто надійний і щирий з тобою. Кому можна довіряти таємниці і бути впевненим, що не підведе. Чия до завжди прийде, коли буде потрібно. Це той, хто щиро радіє твоїм успіхам, а не заздрить тобі. З ким цікаво, є спільні інтереси і захоплення, ось чому нема часу нудьгувати. Хто хвилюється, коли ти хворієш чи у тебе якісь невдачі і котрий завжди знайде час, щоб подзвонити чи провідати тебе. Справжні друзі ті, хто завжди швидко миряться після якихось непорозуміннь чи сварок, бо не можуть довго сердитися один на одного.

Недарма кажуть, що щасливий не той, хто має багато друзів, а той у кого є справжній друг.

Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.

Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.

Мамині руки трудящі,  вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині  смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».

Ми не завжди цінуємо  все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати  для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.