Сьогодні канал "1+1" проводив опитування перехожих за темою "Людина, з якої я беру приклад". Ніколи не думала/не думав (залежно від статі), що потраплю в якусь подібну ситуацію. І от, підходить до мене журналіст з мікрофоном у руці і запитує: - Доброго дня! Ми проводимо соціальне опитування "Людина, з якої я беру приклад". Скажіть, будь ласка, а чи маєте Ви людину, з якої берете приклад? - Звичайно! - розгублено промовляю я, перебираючи в голові варіанти відповіді. - І хто ж це? - У мене є кілька варіантів: моя мама/мій тато (на вибір), мати Тереза, Леся Українка/Тарас Шевченко (тут вже можна вписати будь-кого, з кого береш приклад). - А з кого ж найбільше? - Швидше за все, з своєї матусі/свого батька (на вибір). - А хто Ваша мати/Ваш батько (на вибір) за професією і, що ж вона/він (на вибір) такого видатного зробила/зробив (залежно від попереднього вибору)? - Найперше, це те, що вона/він (на вибір, можна то все розповідати і за обидвох, а не за когось одного) дала/дав (залежно від попереднього вибору, якщо за обидвох, то буде - дали) життя. Я дуже вдячна/вдячний (залежно від статі) своїй матусі/своєму батьку/своїм батькам (на вибір) і завжди братиму з них приклад! - Дякую за увагу! До побачення! - До побачення! - відповіла/відповів (залежно від статі) я, щиро посміхнувшись журналісту та оператору телеканалу "1+1". Ох, цікаво ж, коли ж то мене покажуть по телевізору! Дуже хочеться, щоб матуся/татусь/батьки якнайшвидше побачили, як сильно і міцно я їх люблю...
Функціональний публіцистичний стиль. Присутній популярний виклад фактів, подій, агітаційно-пропагандистська спрямованість і націленість на досягнення результативного впливу. З синтаксичних засобів типовими є: використання імперативних (наказового форм дієслів, спонукальних і риторичних речень, уведення звертань, модальних слів і часток, перифраз, цитат. Яскраво виражена в окремих публіцистичних творах експресивність наближує публіцистику до стилю художньої літератури, а полемічність і логіка викладу думок — до наукового стилю. Сподіваюсь, що до
- Доброго дня! Ми проводимо соціальне опитування "Людина, з якої я беру приклад". Скажіть, будь ласка, а чи маєте Ви людину, з якої берете приклад?
- Звичайно! - розгублено промовляю я, перебираючи в голові варіанти відповіді.
- І хто ж це?
- У мене є кілька варіантів: моя мама/мій тато (на вибір), мати Тереза, Леся Українка/Тарас Шевченко (тут вже можна вписати будь-кого, з кого береш приклад).
- А з кого ж найбільше?
- Швидше за все, з своєї матусі/свого батька (на вибір).
- А хто Ваша мати/Ваш батько (на вибір) за професією і, що ж вона/він (на вибір) такого видатного зробила/зробив (залежно від попереднього вибору)?
- Найперше, це те, що вона/він (на вибір, можна то все розповідати і за обидвох, а не за когось одного) дала/дав (залежно від попереднього вибору, якщо за обидвох, то буде - дали) життя. Я дуже вдячна/вдячний (залежно від статі) своїй матусі/своєму батьку/своїм батькам (на вибір) і завжди братиму з них приклад!
- Дякую за увагу! До побачення!
- До побачення! - відповіла/відповів (залежно від статі) я, щиро посміхнувшись журналісту та оператору телеканалу "1+1".
Ох, цікаво ж, коли ж то мене покажуть по телевізору! Дуже хочеться, щоб матуся/татусь/батьки якнайшвидше побачили, як сильно і міцно я їх люблю...
Сподіваюсь, що до
Сподіваюсь, що до