1. Чоловік дав задаток, розказав, куди завезти ялинку, і пішов (з'ясувальне)(М.К.). 2. Для того, щоб вода не залила вогонь, довелось підкладати в багаття більше дров.(зясувальне) 3. Обличчя його блідло в міру того, як він заглиблювався в читання листа.(означальне) 4. І вечірнє сонце вдарило раптом у наші вікна, які зовсім не були зачинені віконницями, і поранило їх (означальне)(В.Ш.). 5. Наступили ті осінні тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє, коли спадає з дерева останнє пожовкле листя (означальне) (С.В.). 6. І стежечка, де ти ходила ,колючим терном поросла (означальне)(Т.Ш.). 7. Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі! (обставина)(Л.У.). 8. Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою (обставина)(Г.Т.). 9. Гнат довго мовчав і дивився, як заходить сонце, як поволі зникає ясне світло і западає сутінь(зясувальне) (У.С.). 10. Мене цікавить, не що він сказав, а як. (зясувальне)11. Він докладно розповів і скільки хліба зібрано, і коли закінчать скиртування. (зясувальне)12. Василь і сам не знав, чому таку силу відчув у собі, і чому серцеві стало так тісно в грудях (зясувальне) (Донч.).
Кожна нація, кожен народ, навіть колена соціальна група має свої звичаї, що творилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї — це втілене в рухи і дію світовідчуття, яке безпосередньо впливає на духовну культуру народу. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Звичаї, а також мова — це ті найміwніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
Ми, українці, нація дуже стара, і свою духову культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду в Україні. Давня українська міфологія свідчить, що український народ любив творити собі богів у формі сім'ї багатого господаря-хлібороба. Улюблений сюжет в колядках і щедрівках в Україні той, де описується хазяйство господаря, його воли, корови, вівці, бджоли, його поле, вкрите густими копами. У декотрих міфічних образах, певно, вже пізніших, аж світиться наскрізь побут княжого періоду.
--
Объяснение:
1. Чоловік дав задаток, розказав, куди завезти ялинку, і пішов (з'ясувальне)(М.К.). 2. Для того, щоб вода не залила вогонь, довелось підкладати в багаття більше дров.(зясувальне) 3. Обличчя його блідло в міру того, як він заглиблювався в читання листа.(означальне) 4. І вечірнє сонце вдарило раптом у наші вікна, які зовсім не були зачинені віконницями, і поранило їх (означальне)(В.Ш.). 5. Наступили ті осінні тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє, коли спадає з дерева останнє пожовкле листя (означальне) (С.В.). 6. І стежечка, де ти ходила ,колючим терном поросла (означальне)(Т.Ш.). 7. Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі! (обставина)(Л.У.). 8. Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою (обставина)(Г.Т.). 9. Гнат довго мовчав і дивився, як заходить сонце, як поволі зникає ясне світло і западає сутінь(зясувальне) (У.С.). 10. Мене цікавить, не що він сказав, а як. (зясувальне)11. Він докладно розповів і скільки хліба зібрано, і коли закінчать скиртування. (зясувальне)12. Василь і сам не знав, чому таку силу відчув у собі, і чому серцеві стало так тісно в грудях (зясувальне) (Донч.).
Кожна нація, кожен народ, навіть колена соціальна група має свої звичаї, що творилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї — це втілене в рухи і дію світовідчуття, яке безпосередньо впливає на духовну культуру народу. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Звичаї, а також мова — це ті найміwніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
Ми, українці, нація дуже стара, і свою духову культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду в Україні. Давня українська міфологія свідчить, що український народ любив творити собі богів у формі сім'ї багатого господаря-хлібороба. Улюблений сюжет в колядках і щедрівках в Україні той, де описується хазяйство господаря, його воли, корови, вівці, бджоли, його поле, вкрите густими копами. У декотрих міфічних образах, певно, вже пізніших, аж світиться наскрізь побут княжого періоду.