Напишіть правильно! 1. Питання йшло про нове будівництво школи на протязі року. 2. На нараді було розглянуто комплекс питань, пов'язаних з аграрним комплексом. 3. Текст заяви має бути лаконічним і стислим. 4. Публіка захоплено слухала тріо з трьох виконавців. 5. Питання про цей апарат досліджувалося в кількох дослідженнях. 6. У подальшому майбутньому підприємство планує покращити результати роботи. 7. У травні місяці кияни святкують день міста. 8. Своєю працею працівники галузі зміцнюють економіку держави. 9. Ми завжди пам'ятаємо і не забуваємо п

Рідна природа - це все, що нас оточує. Те, що не створено людиною, а було й без нас, людей. Рідна природа - це синиця, що прилетіла до тебе на балкон. І клен, що росте у дворі. Навесні листочки в нього ніжні, клейкі, а восени - яскраво-жовті. І дощ, що почався саме тоді, коли ти вертався додому зі школи. І веселка, що вигнулася дугою, як тільки дощик перестав і виглянуло сонце

Рідна природа - цей той пейзаж, що ти звик бачити поблизу свого міста або села. Це наповнений звуками ліс, таємничий і дрімучий, якщо ти живеш у зоні, де є лісу. Або степ, що тільки навесні буває зеленої, а на початку літа вона вже вигорає й жовтіє. Або, може бути, тундра, якщо ти живеш на півночі. В інших місцях уже щосили літо, а у вас у тундрі тільки зацвітають ніжні квіти рододендрони на землі, тільки-но освободившейся від снігу

Звичайно, люди розташовують свої населені пункти поблизу водойм - рік або озер. Річка, що протікає через твоє місто і є рідна природа. Її вода, її мешканці, рослини, риби - це всі рідна природа. А, може бути, тобі повезло народитися й жити на березі моря? Виходить, рідна природа в тебе - це море. І його кам'яний або піщаний берег, і чайки, які розвіваються над водою, і зелені хвилі, що викидають на берег водорості. Рідна природа - це те, що завжди буде з тобою й те, що ти любиш, тому що воно належить і тобі

Цей твір змусив мене згадати найбезтурботніші роки мого життя. Я не можу назвати якийсь один найяскравіший спогад мого дитинства. Я багато чого пам’ятаю, і кожен мій спогад – безцінний.  В найпершу чергу згадуючи дитинство, я згадую Закарпаття, в якому практично виросла. Я дуже часто їздила з мамою до родичів, і більшу частину дитинства провела зі своїм двоюрідним братом Вітьком. Це мій найулюбленіший братик! Пам’ятаю, як ми з ним гралися в схованки та разом малювали різні будиночки. Пам’ятаю, як він вчив мене їздити на велосипеді та переносив на плечах, коли нам потрібно було пройти через гусей, яких я так боялась.  Також пам’ятаю, що він дуже любив мене лякати і я через нього постійно боялась сама ходити по будинку, чи виходити в ніч на подвір’я.  Досі згадую ті відчуття, що виникали, коли я блукала по дому. Мені тоді здавалося, що цей дім немов замок! Кожна дрібниця тоді сприймалась зовсім інакше. Найбільш за все я любила кімнату з балконом на другому поверсі. Вона була майже пуста, і до неї практично ніколи ніхто не заходив, що додавало ще більшої, якоїсь, інтриги. Це лише маленька частинка мого дитинства, яка для мене являється найдорожчою! Раніше я дуже хотіла скоріше подорослішати, а тепер розумію, що саме дитинство було найсолодшим моментом мого життя і дуже шкода, що не можна повернутися назад та пережити все спочатку.