Я погоджуюся з китайським філософом Лаоцзи, який сказав: «Довгий шлях починається з першого кроку”. Більшість із нас прагне бути успішним, але не всі досягають своєї мети. Річ у тім, що лише одиницям притаманні потрібні для цього риси характеру: цілеспрямованість, рішучість, упевненість, здатність сконцентруватися й повністю присвятити себе справі.
По-перше, початковий крок є найважливішим, адже на шляху до здійснення своєї мрії часто доводиться боротися із самим собою: ми вимушені робити те, чого не хочемо, і відмовлятися від того, що робимо із задоволенням.
По-друге, саме перший крок зазвичай І стає мотивацією для по дальших дій, а рішучий, вдалий початок здатен надихнути на великі звершення. Прикладом може слугувати біблійний герой Мойсей, який нанамагався врятувати єврейський народ, звільнивши його від рабства. Іван Франко у своїй поемі «Мойсей» описав довгий сорокарічний шлях блукань пустелями колишніх рабів-євреїв, яких пророк повів за собою в пошуках «землі обіцяної», кращої долі.
Цікавим прикладом із життя є видатний боксер, наймолодший абсолютний чемпіон світу Майк Тайсон. Він народився в неблагонадійній родині в одному з кримінальних районів Нью-Йорка. До тринадцяти років хлопець був хуліганом, доки не потрапив до спецшколи для неповнолітніх злочинців. Там Майк попросив учителя фізкультури (колишнього боксера) стати його тренером. Зробивши крок назустріч спорту, юнак назавжди змінив своє життя. З того моменту він повністю присвятив себе тренуванням» згодом здобувши титули, визнання та любов фанатів. Отже, довгий шлях, безперечно, починається з першого кроку. Головне, зробити його назустріч своїм мріям, адже кожна по-справжньому успішна людина робить себе сама, пройшовши тріумфальний шлях до успіху
Нещодавно ми читали оповідання "Федько-халамидник", яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження. Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків. Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо. Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав. Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті. Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене
Я погоджуюся з китайським філософом Лаоцзи, який сказав: «Довгий шлях починається з першого кроку”. Більшість із нас прагне бути успішним, але не всі досягають своєї мети. Річ у тім, що лише одиницям притаманні потрібні для цього риси характеру: цілеспрямованість, рішучість, упевненість, здатність сконцентруватися й повністю присвятити себе справі.
По-перше, початковий крок є найважливішим, адже на шляху до здійснення своєї мрії часто доводиться боротися із самим собою: ми вимушені робити те, чого не хочемо, і відмовлятися від того, що робимо із задоволенням.
По-друге, саме перший крок зазвичай І стає мотивацією для по дальших дій, а рішучий, вдалий початок здатен надихнути на великі звершення. Прикладом може слугувати біблійний герой Мойсей, який нанамагався врятувати єврейський народ, звільнивши його від рабства. Іван Франко у своїй поемі «Мойсей» описав довгий сорокарічний шлях блукань пустелями колишніх рабів-євреїв, яких пророк повів за собою в пошуках «землі обіцяної», кращої долі.
Цікавим прикладом із життя є видатний боксер, наймолодший абсолютний чемпіон світу Майк Тайсон. Він народився в неблагонадійній родині в одному з кримінальних районів Нью-Йорка. До тринадцяти років хлопець був хуліганом, доки не потрапив до спецшколи для неповнолітніх злочинців. Там Майк попросив учителя фізкультури (колишнього боксера) стати його тренером. Зробивши крок назустріч спорту, юнак назавжди змінив своє життя. З того моменту він повністю присвятив себе тренуванням» згодом здобувши титули, визнання та любов фанатів. Отже, довгий шлях, безперечно, починається з першого кроку. Головне, зробити його назустріч своїм мріям, адже кожна по-справжньому успішна людина робить себе сама, пройшовши тріумфальний шлях до успіху
Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.
Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав.
Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.
Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене