Напишіть твір-опис зовнішності за картиною​

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, 

як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. 

Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.

Когда-то когда я ишол со школы я встретил маленького щеночка он был такой маленький безобидный Я взял на руки погладил потом попросил маму чтобы мы забрали его домой Он жил у меня где-то 5 лет но потом почему-то заболел это была страшная болезнь мы его лечили но не могли его не Как вылечить но потом мне мама сказала что щенок убежал но я знал что он умер я потом загрустил потому что я уже привык к этому щеночку но потом мы пошли в зоомагазин и купили нового щеночка но он был не такой как тот много лет Я не могу забыть моего щеночка 1 но потом я начал привыкать к этому щенку но он уже был не щенок и взрослая собака мы выросли и он вырос со мной он мне стал верным другом и я потом постарел и собака вместе со мной Я потом уехал из города оставил собаку здесь когда вернулся мне мои соседи сказали что собака меня ждала возле автобусной остановки потом я жалел что я уехал
вот и весь мой рассказ любите животных и никогда их не бросайте