"кажуть, ви вже одержали призначення? ",- звернувся до інни археолог після мовчанки. "так, незабаром з училищем розпрощаюсь". "берете курс на кураївку. кличе вас берег любові…" "звідки ви це знаєте? "- здивовано запитала дівчина. "багато що про вас знаю. цікавлюсь. це лише ви не хотіли помічати моїх зацікавлень",- зітхнув він. "аж дивно чути". "нічого дивного. люди шукають скарби. та не завжди шукають їх там, де вони лежать. а вони, може, під тобою. отут, де стоїш, під нашаруванням пилу та сміття". "знов якось загадково". "ви бажаєте ясності чіткості різкості? не знаю, як треба говорити в таких випадках, інно… колись для цього була вичерпна формула: ось вам моя рука і серце! розумієте? прийміть, не відкидайте їх, інно",- і він простягнув їй руку. "ви жартуєте? "- сказала дівчина, хоч бачила, що він не жартує. "рука і серце",- повторив він зміненим стверділим до різкості голосом. "не годиться такими речами жартувати…" "які жарти! "
–Добрий день!
–Добрий день!
–Чим я вам до ?
–Я хочу придбати у вас, щось із фантастики.
–А детальніше?
–Ну, щось про перевертнів, вампірів і тому подібне.
–Гаразд. Я вас зрозумів. Можу вам порекомендувати книгу про графа Дракулу "Таємниці старого міста ".
–А щось інше є?
–Так. Як ви ставитесь до творів Миколи Васильовича Гоголя?
–О, я дуже полюбляю його твори.
–Я можу вам порекомендувати збірку його творів під назвою "Вечори на хуторі близь Диканьки"
–О, дякую. Думаю це- те що я хотіла.
–Так, звісно. Дуже вдалий вибір. З вас 23 гривні.
–Ось візьміть. Здачі не потрібно.
–Дякую. Заходьте ще!
–Гаразд. До побачення!
–До побачення!