Україна… Вільна, самостійна, незалежна держава. Століттями багато поколінь мріяло про цю щасливу мить. Та хіба тільки мріями? Мрія нездійсненна без боротьби. За неї вмирали, гинули на ратному полі без слави, без почестей від рук ординців, турецьких яничар, польської шляхти, російських головорізів, що споконвіку зазіхали на її свободу, честь, багатства. А вона, немов неопалима купина, запалювалася новим вогнем, піднімалася з руїн, виростала з попелищ.
Українська мова є мовою українського народу. Отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації.
Для кожного з нас рідна мова – це дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.
Найперша і найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова. В першу чергу в мові відбито характер народу, його історію, і не за двоє-троє століть, а за цілі тисячоліття і за ті часи, коли народ ще був племенем і розмовляв тією мовою,- малорозвиненою тоді,- яка, розвиваючись, переходячи через різні суспільні формації, передаючись від покоління до покоління, увійшла в історію сучасної мови, збагаченої всіма попередніми соціальними укладами.
Мова – це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями попередніх поколінь, злеліяний у пісні, в переказі, в приказці.
Мова – це душа народу. Вона віддзеркалює душу народу, його історію, допомагає виразити свої почуття. Це особливий б мислення, саме тому у кожного народу мова своя, особлива. І хоча люди намагаються вивчати якомога більше іноземних мов, лише одна залишається по-справжньому рідною, неповторною
Україна… Вільна, самостійна, незалежна держава. Століттями багато поколінь мріяло про цю щасливу мить. Та хіба тільки мріями? Мрія нездійсненна без боротьби. За неї вмирали, гинули на ратному полі без слави, без почестей від рук ординців, турецьких яничар, польської шляхти, російських головорізів, що споконвіку зазіхали на її свободу, честь, багатства. А вона, немов неопалима купина, запалювалася новим вогнем, піднімалася з руїн, виростала з попелищ.
Українська мова є мовою українського народу. Отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації.
Для кожного з нас рідна мова – це дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.
Найперша і найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова. В першу чергу в мові відбито характер народу, його історію, і не за двоє-троє століть, а за цілі тисячоліття і за ті часи, коли народ ще був племенем і розмовляв тією мовою,- малорозвиненою тоді,- яка, розвиваючись, переходячи через різні суспільні формації, передаючись від покоління до покоління, увійшла в історію сучасної мови, збагаченої всіма попередніми соціальними укладами.
Мова – це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями попередніх поколінь, злеліяний у пісні, в переказі, в приказці.
Мова – це душа народу. Вона віддзеркалює душу народу, його історію, допомагає виразити свої почуття. Це особливий б мислення, саме тому у кожного народу мова своя, особлива. І хоча люди намагаються вивчати якомога більше іноземних мов, лише одна залишається по-справжньому рідною, неповторною
1. Усі слова пишуться з префіксом з- у рядку:
А - зробити, зцідити, зжати, зсадити, згоріти;
2. Подвоєння літер в словах іншомовного походження відбувається в усіх словах рядка:
А - алло, бонна, ірреальний, Будда
3. Усі слова пишуться з префіксом пре- в рядку:
Д - прекумедний, пресвятий, пред’являти, преосвященний.
4. В усіх словах на місці пропуску пишемо "и" в рядку:
Д - розумничка, вуличка, мереживо, кошичок, киянин.
5. Усі слова пишуться з "ь" на місці пропуску в рядку:
В - доньці, льотний, голубонька, Горький, тьмяний.
6. Усі слова треба писати з апострофом у рядку:
Б - без'язикий, верхів'я, рум'яний, Середземномор'я, черв'як;
7. Усі слова пишуться з подвоєними літерами в рядку:
А - бездонний, письменник, ссавець, передгроззя, ввічливість
8. Усі слова пишуться з м’яким знаком у рядку:
Д - джерельце, рученька, вузько, ляльці, яблуньці.
9. На місці пропуску треба писати "е" в усіх словах рядка:
А - генерал, череда, чебрець, меншенький, анекдот
10. Через дефіс пишуться усі слова в рядку:
Згідно правопису 2019 року немає рядочка, де б усі слова писались через дефіс
11. З помилкою записане слово є в рядку:
В - малесенький, половинці, естонський, меньший, Наталчин
12.Між частинами складносурядного речення кома не ставиться в рядку (розділові знаки пропущено).
Г Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.