Напиши свій варіант росповиди про дружбу зайця з билочкою

Я не впевнена, що хтось це пам`ятає, але це було. 
Колись, народився зайчик. Він був не єдиним, в своїй сем`ї.
Його полюбляли, й шанували. Ніхто не міг його образити, тому що в нього був братець, який кожен раз захищав малого від других звірів. 
Але колись, зайчик на всіх образився, й втік з дому. 
Біг зайчику, біг, та й зустрів вовка. Він був не огидний, сірий, з м`яким хвостиком. Цей вовк не їв зайчиков, він був добрий. 
Але зайчик так налякався, що побіг закривши очі. 
Та с переляку "БУМЦ!"
- Хто це? - запитав зайчик.
- А ти хто? - хтось спитав теж саме. 
- Я зайчик, а ти? - відповів зляканим голосочком зайчик.
- Мене звати Ася, я білочка. - відповіла Ася.
- А мене звати Ігор, але мене ніхто ніколи не питав, як мене звуть. - без затримки пролунала відповідь. 
- Тоді ж, ми можемо бути друзями, так? - радісний голосочок з нетерпіння заспівував. 
- Егеж, можемо. - з непохітнисттю відвовів новий друг. 
 - Я дуже рада новим знайомим, пішли до мене додому, я тебе на екскурсію за нетерпно лунали слова.
Й пошли вони, на екскурсію. Обійшли весь лісочок, й ще більш познайомились. 
- Відтепер ми друзі. - заспівала Ася.
- Да, ти мій друг. Таких друзів в мене ще не було, ніколи. - ворушивши лапкою відповів Ігор.
- Але на цьому наша історія не закінчиться? - запитала подруга.
- Ні, Асю. Я не хочу, щоб вона кінчиласья, тому ми не будемо її закінчувати. - відповів Ігор.
Ступаючи по дорожці, тримаючись за лапки, нові друзі пішли далі. 
А ми, поки, залишимося тут. 
∞Я очень старалась, со своим то знанием украинского∞
С любовью AliceKiss