- Нарешті • Перекажи уривок скиваючии подані слова
Спочатку -
• Випиши з тексту три речення розповісне пинальне і спонукаль
не. Перебудуй розповідне у питальне питальне у спонукалье.
спонукальне у розповісне Шо змінилося?
• Прочитай питальні речення наголошуючи на ѕиділених слова
Чи однакові за змістом ці запитання? Що зміновыя?
Аліса знайшла крихітний золотий орчик? Так
Аліса знайшла крихітний золотий ключик? Так,
Аліса знайшла крихітний золотий ключик? Так,
Аліса знайшла крихітний золотий колючк? Так,
Письмо для себе.
Уяви, що в тебе є предмет, який дозволяє тобі змінюва
ій зріст: ставати величезним чи маленьким. Напишип, який
же бути предмет та яка пригота з тобою може трапити
Але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. Ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. Усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. Вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. Цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. Ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. Вони завжди дорікають тобі. Якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя.
З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. Та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше.
Тато нашого дракончика славився на весь світ – він викрадав принцес. За все своє життя йому вдалось викрасти близько трьохсот двадцяти шести різноманітних принцес. І він дуже цим пишався. Він полонив принцес не тільки з усіх найближчих королівств, а й навіть з дуже-дуже далеких країн – Індії, Ірану та Австралії. Дракону пощастило викрасти і юну принцесу з Туреччини, але вона зчинила такой галас, погрожуючи своїм батьком-султаном та його численним військом, що йому довелось швидко повертати її додому, аби уникнути подальших непорозумінь.
Всі у драконячій родині пишались таким відважним татом-драконом. Тому нашому дракончику дуже кортіло швидше вирости, аби стати таким, як його батько. Але він був ще зовсім маленьким – йому не виповнилось і ста двадцяти років. Він навіть не вмів пихкати вогнем, як його брати та сестри. Тому вони не дуже любили гратись з нашим дракончиком, називаючи його малечею. І тільки мама дракончика запевняла його, що з нього обов’язково виросте справжній дракон – ще більший викрадач принцес, ніж тато. Думки про це трохи покращували настрій нашого дракончика, і він відправлявся світ за очі – у ліс чи на озеро, щоб поринути у мрії. Там він був не маленьким, а величезним могутнім драконом, який одним подихом міг спалити півміста.