Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
Основные права, свободы и обязанности человека, то есть определенные возможности, которые необходимы для существования и развития человека в конкретных исторических условиях, объективно определяются достигнутым уровнем (экономическим, духовным, социальным) развития человечества и должны быть законными и равными для всех людей .
Реализуя свои права, человек не может действовать наперекор интересам других или ограничивать их права. Права влекут за собой обязанности.
Например: каждый ребенок имеет право на образование, но имеет и обязанность - ходить в школу;
каждый человек имеет право на медицинскую но имеет и обязанность - следить за своим здоровьем; каждый человек имеет право выражать свое мнение, но он должен считаться с мнением других людей.
27 марта очередной темой заседания клуба «Подросток» был урок - размышление «Бывают права без обязанностей?» который проведен с учащимися Новоукраинского ПТУ № 40. В ходе мероприятия участники познакомились с историей создания Декларации прав ребенка, Конституции Украины.
Были рассмотрены вопросы ученических обязанностей. С различных жизненных историй ученики попытались сами проанализировать нарушения прав человека. Юные правоведы принимали активное участие в правовой викторине. Мероприятие сопровождалось видео-роликами «Все дети имеют равные права», «Поем о правах» и мультимедийной презентацией «Декларация прав ребенка».
Правовой клуб «Подросток» направляет в своей деятельности немало усилий на формирование правового сознания и правовой культуры детей и проведением библиотечных мероприятий развитию социально-правовой активности личности. Ведь в повседневной жизни ученикам нужнее именно знание своих прав и обязанностей.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
Основные права, свободы и обязанности человека, то есть определенные возможности, которые необходимы для существования и развития человека в конкретных исторических условиях, объективно определяются достигнутым уровнем (экономическим, духовным, социальным) развития человечества и должны быть законными и равными для всех людей .
Реализуя свои права, человек не может действовать наперекор интересам других или ограничивать их права. Права влекут за собой обязанности.
Например: каждый ребенок имеет право на образование, но имеет и обязанность - ходить в школу;
каждый человек имеет право на медицинскую но имеет и обязанность - следить за своим здоровьем; каждый человек имеет право выражать свое мнение, но он должен считаться с мнением других людей.
27 марта очередной темой заседания клуба «Подросток» был урок - размышление «Бывают права без обязанностей?» который проведен с учащимися Новоукраинского ПТУ № 40. В ходе мероприятия участники познакомились с историей создания Декларации прав ребенка, Конституции Украины.
Были рассмотрены вопросы ученических обязанностей. С различных жизненных историй ученики попытались сами проанализировать нарушения прав человека. Юные правоведы принимали активное участие в правовой викторине. Мероприятие сопровождалось видео-роликами «Все дети имеют равные права», «Поем о правах» и мультимедийной презентацией «Декларация прав ребенка».
Правовой клуб «Подросток» направляет в своей деятельности немало усилий на формирование правового сознания и правовой культуры детей и проведением библиотечных мероприятий развитию социально-правовой активности личности. Ведь в повседневной жизни ученикам нужнее именно знание своих прав и обязанностей.