Навіт… пори року змінюют…ся до (не)впізна…я. Часто (по)серед з…ми
зн…нац…ка видаєт…ся соня…ний день. Пот…чут… струмк…
заг…лубіє небо і запахнут… брун…ки дерев а у/в повітрі мов(би)
розі…єт…ся образ в…сни. І вже (не)знаєш… чи(ще) з…ма а чи настає
в…сна. А то ра…я ос…нь ударит… приморо…ками д…хне загрозливо й
похмур…. І знову д…вуєш…ся. З…ма вступила у свої права. Ходила
г…сподинею п…лями і лісами ходила (по)між люд…ми.
Засипала сн…гами землю с/зковувала морозом річ…ки й озера
перем…тала кучугурами сте…ки. Там, де вч…ра був шлях, с…годні без/с
кінця(краю) пінит…ся гостро(верхими) переметами ро…бурхане снігове
море.
Навіть пори року змінюються до невпізнання. Часто посеред зими зненацька видається сонячний день. Потечуть струмки, заголубіє небо, і запахнуть бруньки дерев, а у повітрі мовби розіллється образ весни. І вже не знаєш, чи ще зима, а чи настає весна. А то рання осінь ударить приморозками, дихне загрозливо й похмуро. І знову дивуєшся, але тепер уже злякано щулячись від холоду. Ти готовий наставити руки, щоб не пустити передчасної холоднечі.
Та що може людина зробити проти законів природи? Зима вступила у свої права.Ходила господинею полями і лісами, селами і містами, ходила поміж людьми.
Засипала снігами землю, сковувала морозом річки й озера, перемітала кучугурами стежки і дороги. Там, де вчора був шлях, сьогодні без кінця-краю піниться гостроверхими переметами розбурхане снігове море.