Навчальний диктант. Виписати прислівники, в кожному з них позначити орфограму.

Марія навпочіпки присідає біля рогу оселі, руками обережно розгрібає сніг і не скоро добирається до бляклого, примороженого куща жита. Восени вона посіяла житечко в усіх кутках хати, вчасно зійшло воно, закущувалось, радуючи жінку всім: темною зеленню і світлою росою. Хай її оселя завжди пахне житом, хай ці дрібні зернята приносять щастя їй і її дітям.Її не спустошена роками уява швидко знаходить тонкі барви, світанкову щедрість на розлогих нивах, де поруч спочивають перепілка і сонце. Саме таким змалку уявляє вона собі рай. Не стільки у ньому садів, як доброго шумування жита. (За М.Стельмахом; 90 сл.)

Н.в.- п'ятсот п'ятдесят чотири

Р.в.- п'ятисот п'ятдесяти (п'ятдесятьох) чотирьох

Д.в.- п'ятистам п'ятдесяти (п'ятдесятьом) чотирьом

З.в.- п'ятсот п'ятдесят чотири, п'ятсот п'ятдесятьох чотирьох

О.в.- п'ятьмастами (п'ятьомастами) п'ятдесятьма (п'ятдесятьома) чотирма

М.в.- (на) п'ятистах п'ятдесяти (п'ятдесятьох) чотирьох

Н.в.- сімсот сорок вісім

Р.в.- семисот сорока восьми (вісьмох)

Д.в.- семистам сорока восьми (вісьмом)

З.в.- сімсот сорок вісім

О.в.- сьомастами (сімомастами) сорока вісьма (вісьмома)

М.в.- (на) семистах сорока восьми (вісьмох)

Н.в.- п'ятсот п'ятдесят четверта; сімсот сорок восьмий

Р.в.- п'ятсот п'ятдесят четвертої; сімсот сорок восьмого

Д.в.- п'ятсот п'ятдесят четвертій; сімсот сорок восьмому

З.в.- п'ятсот п'ятдесят четверту; сімсот сорок восьмий (восьмого)

О.в.- п'ятсот п'ятдесят четвертою; сімсот сорок восьмим

М.в.- (на) п'ятсот п'ятдесят четвертій; (на) сімсот сорок восьмому

ответ: Зустріч у лісі

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.

Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...

Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.

Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.

Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.

Объяснение: