Широко відомо, що літописання становило собою одну з найяскравіших ланок літературного набутку нашого народу. Жодна інша європейська країна /за винятком Візантії/ не мала такої блискучої історіографічної спадщини, репрезентованої цілою плеядою визначних імен. І серед них Нестору належить чільне місце.
У нашій уяві образ літописця здебільшого вимальовується у вигляді мудрого старця — сивоволосого, з опасистою бородою,— що в тиші келії, відгородженої від життя монастирським муром, «добро і зло сприймаючи байдуже», складає беззастережний і вільний від емоцій «ізвіт нащадкам». Та Нестор аж ніяк не пасує до такого еталона. Він не був спокійним та байдужим гачем того, що відбувалося довкола нього. Бути ченцем за середньовіччя зовсім не означало відгородитися від світу. Київські монахи брали активну участь у тогочасному житті. Вони засновували бібліотеки, навчальні заклади, шпиталі та інші структури, націлені на забезпечення тих чи інших суспільних потреб, насамперед, у сфері духовного життя.
Отже, «Повість временних літ» — зовсім не холодний «ізвіт» наступним поколінням, а твір письменника з гострим темпераментом та емоційним обдаруванням. Це літописне зведення, написане майже десять століть тому, для нас — глибока, незапам’ятна старовина, але для громадян Київської Русі то була книга про сучасність і сучасників /М Брайчевський/.
Хэллоуин, имя относилось к вечеру от 31 октября, предшествуя христианскому банкету Hallowmas, дня всех святых, или День всех святых. Соблюдение, связанное с Хэллоуином, как думают, произошло среди древних Друидов, которые полагали что тем вечером, Сэмен, лорд мертвой, вызванной массы злых духов. Друиды обычно освещали большие огни в Хэллоуин, очевидно в целях отражения всего этого алкоголя. Среди древних кельтов Хэллоуин был вечером года и был расценен как благожелательное время для исследования предзнаменований о будущем. Кельты также полагали, что алкоголь мертвых повторно посетил свои земные дома тем вечером. После того, как римляне завоевали Великобританию, они добавили к особенностям Хэллоуина римского праздника урожая, проведенного 1 ноября в честь богини плодов деревьев. Кельтская традиция освещения огней в Хэллоуин, переживший до современных времен в Шотландии и Уэльсе и понятии о призраках и ведьмах, все еще характерна для всего соблюдения Хэллоуина. Следы римского праздника урожая выживают в обычае, распространенном и в Соединенных Штатах и в Великобритании, игры игр, включающих фрукты, таких как ныряние для яблок в коробке с водой. Из подобного происхождения использование впалых тыкв, вырезанных, чтобы напомнить гротескные лица и освещенный свечами, помещенными внутри. Это с переводчика. Вообщем переделай там что-то..
Широко відомо, що літописання становило собою одну з найяскравіших ланок літературного набутку нашого народу. Жодна інша європейська країна /за винятком Візантії/ не мала такої блискучої історіографічної спадщини, репрезентованої цілою плеядою визначних імен. І серед них Нестору належить чільне місце.
У нашій уяві образ літописця здебільшого вимальовується у вигляді мудрого старця — сивоволосого, з опасистою бородою,— що в тиші келії, відгородженої від життя монастирським муром, «добро і зло сприймаючи байдуже», складає беззастережний і вільний від емоцій «ізвіт нащадкам». Та Нестор аж ніяк не пасує до такого еталона. Він не був спокійним та байдужим гачем того, що відбувалося довкола нього. Бути ченцем за середньовіччя зовсім не означало відгородитися від світу. Київські монахи брали активну участь у тогочасному житті. Вони засновували бібліотеки, навчальні заклади, шпиталі та інші структури, націлені на забезпечення тих чи інших суспільних потреб, насамперед, у сфері духовного життя.
Отже, «Повість временних літ» — зовсім не холодний «ізвіт» наступним поколінням, а твір письменника з гострим темпераментом та емоційним обдаруванням. Це літописне зведення, написане майже десять століть тому, для нас — глибока, незапам’ятна старовина, але для громадян Київської Русі то була книга про сучасність і сучасників /М Брайчевський/.
Объяснение:
После того, как римляне завоевали Великобританию, они добавили к особенностям Хэллоуина римского праздника урожая, проведенного 1 ноября в честь богини плодов деревьев. Кельтская традиция освещения огней в Хэллоуин, переживший до современных времен в Шотландии и Уэльсе и понятии о призраках и ведьмах, все еще характерна для всего соблюдения Хэллоуина. Следы римского праздника урожая выживают в обычае, распространенном и в Соединенных Штатах и в Великобритании, игры игр, включающих фрукты, таких как ныряние для яблок в коробке с водой. Из подобного происхождения использование впалых тыкв, вырезанных, чтобы напомнить гротескные лица и освещенный свечами, помещенными внутри.
Это с переводчика. Вообщем переделай там что-то..