Навесні каштан Цвів білим цвітом піднявши до сонця свої свічки. Улітку листя на гілі
передчасно пожовкло скручувалося і поволі осипалося встeляючи іржавою кушпелою тротуа-
ри. Каттан стояв обпалений сонцем затиснувши у своїх кулачатах зеленаво-жовті їжачки їх
залишилося небагато. Теплі вересневі дощі зрошували його ніби повертаючи дереву загублену
молодість. Коріння набравшись вологи з глибин землі гнало соки стовбуром до кожної гілочки
до кожної бруньки (За І. Цюпою). Розставте в тексте пропущенные запятые , и чи е тут диеприсливныкови звороты

Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.

Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.

Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:

- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.

Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.

Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:

Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.

ответ:На гіллі рясному, цвіт немов сніжинки.Ми лише квіти далекого казкового

краю.Ніч велика чарівниця.У селі його називали «лісова душа»,адже малий

Франко дуже часто блукав у лісі, розмовляв із деревами, пташками.Капелюх

ставив надто великі вимоги, а Гаррі не почувався тепер ані відважним, ані

мудрим.Не було спочинку ні вдень, ні вночі.Усе домашні незгоди, вранішня

мряка,тепла кава, усе це стало таким дріб’язковим, там, на Майдані.О люба

Інно, ніжна Інно, любові усміх квітне раз ще й тлінно.Гаррі Поттер був дуже

незвичайним хлопчиною.По-перше, він понад усе ненавидів літні канікули.По-

друге, справді хотів виконувати домашні завдання.Із вирію летять курличучи

ключі.Морозний сніг блискучий та легкий, здається падає на землю

прямо.Сади омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг.Понад

усе намагався якнайкраще «одягати жінок і робити їх красивішими» Крістіан

Діор модельєр.Спадкоємці горді предків мрійночолих, ми рвемось за обрій,

вище хмар і гір.

Объяснение: