Я люблю – життя, за те що воно таке різнокольорове, як веселка… Я люблю – своїх батьків, які подарували мені життя і виростили мене такою якою я стала...Я люблю – своїх друзів, за те що люблять мене такою якою я є, і цінують мою дружбу… Я люблю – Його, за те що він є у моєму житті і відчуваю себе коханою… Я люблю – сонце, за те що воно світить і зігріває своїми промінчиками… Я люблю – дощ, під яким можна просто безтурботно побігати… Я люблю – своє місто, за його чарівність, і загадковість… Я люблю – своїх кумирів, за те, що є на кого рівнятись… Я люблю – мрії, які допомагають мені жити… Я люблю – музику, за те, що створює мелодію для душі і серця… Я люблю – кіно, яке дарує чудові моменти… Я люблю – книги, які вчать жити і думати… Я люблю - сни, за те, що ми можемо втілити свої мрії… Я люблю – своїх ворогів, за е, що роблять мене сильнішою… Я люблю – сльози, за те що допомагають переживати важкі моменти… Я люблю – людей, які дарують світу свої усмішки… Я люблю – квіти, які роблять цей світ сповненим кольорів і запахів…
Увечері я поверталася додому і зустріла маленького чарівника. Він запропонував мені подорож з ним до невідомої планети. Я була дуже здивована цією пропозицією, але мені стало дуже цікаво і я погодилась. Вмить я відчула холод. Ми вже були далеко над землею. Поряд пролітали чарівні зірки. Ми побачили багато невідомих планет, але все таки вирішили зупинитися на маленькій блакитній планеті. Коли ми спустилися, то навколо я побачила дивні будівлі - ніби замки із піску і такі ж дивні рослини, рожевого та блакитного кольору, які нічим не були схожі на наші земні. Трохи пройшовши ми зустрілися з жителями планети. Це виявились дуже симпатичні тваринки схожі на котів. Ми гралися з ними і слухали їх дивну мову. Але я почала сумувати за своїм домом і ми вирішили повернутися. Коли я розповідала мамі про подорож, вона лише посміхалась: напевне думає, що вигадка. Але я то знаю - правда
Я люблю – життя, за те що воно таке різнокольорове, як веселка… Я люблю – своїх батьків, які подарували мені життя і виростили мене такою якою я стала...Я люблю – своїх друзів, за те що люблять мене такою якою я є, і цінують мою дружбу… Я люблю – Його, за те що він є у моєму житті і відчуваю себе коханою… Я люблю – сонце, за те що воно світить і зігріває своїми промінчиками… Я люблю – дощ, під яким можна просто безтурботно побігати… Я люблю – своє місто, за його чарівність, і загадковість… Я люблю – своїх кумирів, за те, що є на кого рівнятись… Я люблю – мрії, які допомагають мені жити… Я люблю – музику, за те, що створює мелодію для душі і серця… Я люблю – кіно, яке дарує чудові моменти… Я люблю – книги, які вчать жити і думати… Я люблю - сни, за те, що ми можемо втілити свої мрії… Я люблю – своїх ворогів, за е, що роблять мене сильнішою… Я люблю – сльози, за те що допомагають переживати важкі моменти… Я люблю – людей, які дарують світу свої усмішки… Я люблю – квіти, які роблять цей світ сповненим кольорів і запахів…
Увечері я поверталася додому і зустріла маленького чарівника. Він запропонував мені подорож з ним до невідомої планети. Я була дуже здивована цією пропозицією, але мені стало дуже цікаво і я погодилась. Вмить я відчула холод. Ми вже були далеко над землею. Поряд пролітали чарівні зірки. Ми побачили багато невідомих планет, але все таки вирішили зупинитися на маленькій блакитній планеті. Коли ми спустилися, то навколо я побачила дивні будівлі - ніби замки із піску і такі ж дивні рослини, рожевого та блакитного кольору, які нічим не були схожі на наші земні. Трохи пройшовши ми зустрілися з жителями планети. Це виявились дуже симпатичні тваринки схожі на котів. Ми гралися з ними і слухали їх дивну мову. Але я почала сумувати за своїм домом і ми вирішили повернутися. Коли я розповідала мамі про подорож, вона лише посміхалась: напевне думає, що вигадка. Але я то знаю - правда