Г Цілий день лелеки тільки те й робили, що товклись на хаті.
2.
В Сором сказати, що нині фізкультура зовсім знищила балет.
3.
Г Нарешті лелеки обліпили хату так, що вона побіліла й зверху.
4.
Б Оте тукання костура нагадує дівчині, як падають яблука.
5.
Д Поле, зітхаючи вранці сивими кучматими туманами, думало, що пора готуватись до перших морозів.
6.
Д Моє життя стало зараз таке коротке, що я кроками можу змірять.
7.
Б Якось одного разу над Десною підслухав я вночі, на сіні лежачи й дивлячись на зорі, як після денної важкої праці коні розмовляли між собою, пасучись.
8.
А Явір прислухався, як поступово засинає навколо нього все: і всохлі полини, і смутний обрій, і ожереди віддалік.
Ветер понёс его в далёкую страну Незабудку. Она называется так потому что те кто побывает в ней никогда не забывает про прекрасные красоты. Он прилетел и опустился на чей-то маленький домик: -Ой, кто здесь раздалось изнутри? Листочек испугался и затих, но тут домик зашевелился и из него выползла улитка. -Привет! -сказала она. -Привет-ответил тихо листочек. -Давай дружить? Меня зовут Уля, а тебя? -Я листочек Лео. Так листочек нашёл нового друга Улю. На этом его путешествие не закончилось, но об этом в следущий раз
1.
Г Цілий день лелеки тільки те й робили, що товклись на хаті.
2.
В Сором сказати, що нині фізкультура зовсім знищила балет.
3.
Г Нарешті лелеки обліпили хату так, що вона побіліла й зверху.
4.
Б Оте тукання костура нагадує дівчині, як падають яблука.
5.
Д Поле, зітхаючи вранці сивими кучматими туманами, думало, що пора готуватись до перших морозів.
6.
Д Моє життя стало зараз таке коротке, що я кроками можу змірять.
7.
Б Якось одного разу над Десною підслухав я вночі, на сіні лежачи й дивлячись на зорі, як після денної важкої праці коні розмовляли між собою, пасучись.
8.
А Явір прислухався, як поступово засинає навколо нього все: і всохлі полини, і смутний обрій, і ожереди віддалік.
-Ой, кто здесь раздалось изнутри?
Листочек испугался и затих, но тут домик зашевелился и из него выползла улитка.
-Привет! -сказала она.
-Привет-ответил тихо листочек.
-Давай дружить? Меня зовут Уля, а тебя?
-Я листочек Лео.
Так листочек нашёл нового друга Улю. На этом его путешествие не закончилось, но об этом в следущий раз