Найти в тексте предложения с обставинами, надписать их и вы делить грамматические основы я бачив дивний сон. немов передо мною
безмірна, та пуста, і дика площина
і я, прикований ланцем залізним, стою
під гранітною скалою,
а далі тисячі таких самих, як я.
у кождого чоло життя і жаль порили,
і в оці кождого горить любові жар,
і руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
і плечі кождого додолу ся схилили,
бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
у кождого в руках тяжкий залізний молот, і голос сильний нам згори, як грім, гримить:
«лупайте сю скалу! нехай ні жар, ні холод
не спинить вас! зносіть і труд, і спрагу, й голод.
бо вам призначено скалу сесю розбить».
і всі ми, як один, підняли вгору руки,
і тисяч молотів о камінь загуло,
і в тисячні боки розприскалися штуки
та відривки скали; ми з силою розпуки
раз по раз гримали о кам’яне чоло.
мов водопаду рев, мов битви гук кривавий.
так наші молоти гриміли раз у раз;
і п’ядь за п’ядею ми місця здобували;
хоч не одного там калічили ті скали,
ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
і кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
ні пам’яті в людей за сей кривавий труд,
що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
як ми проб’єм її та вирівняєм всюди,
як наші кості тут під нею зогниють…
та слави людської зовсім ми не бажали,
бо не герої ми і не богатирі.
ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
на себе пута. ми рабами волі стали:
на шляху поступу ми лиш каменярі.
і всі ми вірили, що своїми руками
розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,
що кров’ю власною і власними кістками
твердий змуруємо гостинець і за нами
прийде нове життя, добро нове у світ.
і знали ми, що там далеко десь у світі,
який ми кинули для праці, поту й пут,
за нами сльози ллють мами, жінки і діти,
що други й недруги, гнівнії та сердиті,
і нас, і намір наш, і діло те кленуть.
ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
і серце рвалося, і груди жаль стискав;
та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
ані прокляття нас не відтягли від діла,
і молота ніхто із рук не випускав.
отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
святою думкою, а молоти в руках.
нехай прокляті ми і світом позабуті! (54) к
ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,
і щастя всіх прийде по наших аж кістках.​

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут

 На мою думку, якщо вчитися доброму, то обов'язково творитимеш добро і погане на ум не прийде. По-перше, ти чітко будеш розмежовувати добро і зло. По-друге, якщо часто чути про добро, то і самому захочеться зробити щось добре.
  Народна мудрість каже, що все, що ми зробимо, чи добро, чи зло, повернеться до нас сторицею. Тож краще допомагати іншим, ніж робити їм якусь кривду. Я вважаю, що краще творити добро, не розраховуючи на подяку. Щаслива та людина, яка отримує задоволення від того, що робить добрі справи.
  Отже, якщо навчитися відрізняти добро від зла, усвідомити всі наслідки поганих вчинків, то зникне бажання зробити щось погане.