1) Гвардія - - спочатку стража, загін охоронців або добірне військо. З'явилася в XII в. в Італії, в XV в. у Франції, потім в Англії, Швеції, Росії, Пруссії. У Росії лейб-гвардія створена Петром I в 90-х гг. XVII в. з «потішних» у складі Преображенського і Семенівського полків. Призначення гвардії було закріплено в забутому після смерті Петра I Указу 1714 «Про невиробництво в офіцери дворян, що не служили в гвардії солдатами». В «Табелі про ранги» XVIII в. було передбачено, що офіцери гвардії мають перевагу перед армійськими офіцерами в два чину. З 1884 р це перевага була скорочена до одного чину. Офіцери гвардії при перекладі в армію зберігали свої гвардійські чини, гвардійську лінію виробництва і оклад платні. Цим пояснюються і зустрічаються в XVIII в. звання типу «Полковник армії і лейб-гвардії капітан». В 1837 і 1838 рр. Микола I видав укази, в яких скасував подвійне найменування. На початку XX в. Г. складалася з 13 піхотних, 4 стрілецьких і 14 кінних полків. У 1918 р скасована. В радянський час гвардійськими стали називати частини, кораблі, з'єднання і об'єднання збройних сил, які відзначилися в боях Великої Вітчизняної війни, і частини реактивної артилерії.2)Слово «гітара» походить від злиття двох слів: санскритського слова «сангити», що означає «музика» і древнеперсидского «тар», що означає «струна». За іншою версією, слово «гітара» походить від санскритського слова «Кутур», що означає «чотириструнний» (СР сетар - трехструнних). У міру поширення гітари з Середньої Азії через Грецію в західну Європу слово «гітара» зазнавало змін: «кифара (κιθάρα)» в стародавній Греції, латинське «cithara», «guitarra» в Іспанії, «chitarra» в Італії, «guitare» під Франції, «guitar» в Англії і нарешті, «гітара» в Росії. Вперше назва «гітара» з'явилося в європейській середньовічній літературі в XIII столітті.3)Русское слово пельмені є запозиченням з мови комі пельнянь «хлібне вухо»: пель «вухо» + нянь «хліб» [1] [2]. Слово пельмені (також пельняни і ін.) Потрапило спочатку в вятськие, уральські і в цілому в севернорусские говірки, і вже звідти перейшло в літературну російську мову.4)Епоха - - зупинка - проміжок часу в розвитку природи, суспільства, науки і т. Д., Що має будь-яких характерні особливості. Історична Е. - період всесвітньої історії, головний зміст, напрям розвитку та особливості якого визначаються панівним типом суспільних відносин класів і соціальних груп. Е. можуть збігатися з суспільно-економічною формацією (Е. феодалізму), охоплювати її окремі періоди (Е. первоначапьного накоппенія капіталу), перехідні періоди. Визначення об'єктивного змісту Е. - основа її конкретного аналізу.5)ювелір - ЮВЕЛ'ІР, ювеліра, · муж. (· Голланд. Juwelier). 1. Майстер, що виготовляє ювелірні вироби. 2. Торговець ювелірними виробами.6)Яхта - - вітрильне, вітрильно-моторне або моторне судно для водного спорту і прогулянок. Спортивні вітрильні Я. розрізняють по конструкції корпусу, площі вітрил, наявності кіля або шверта. Морські Я. роблять з постійними баластними кілями.
Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер… Проте є в осені величава дозріла краса.У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
