Не Формування практичних умінь і навичок.
Вправа 1. Пояснювальний диктант. Вкажіть
складні прикметники, поясніть їх написання.
Поясніть орфограми.
1. Мій синочок (синьо)окий у колисці усміхається мені
(В. Сосюра). 2. Страшно (безсило) малим чути себе
перед смертю, але страшніше, коли ні за що вмерти!
(Б. Олійник) 3. Не знав, знав звіздар
(гостро)бородий, що в антисвіті є антизірки, що у
народах є антинароди, що у століттях є антивіки (Л.
Костенко). 4. Заходило сонце, мінилося барвами небо
то (жовтогарячими, то (густо) червоними, то
просинюватими (Гр. Тютюнник). 5. (Червоно)боким
яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий
(М. Рильський). 6. Над водою пропливало легеньке
(білосніжне павутиння (Ю. Збанацький). 7. В'яже
осінь ліси перевеслами (бурштиново) (коралово)
жовтими (Н. Забіла). 8. Чудовий кидим опалого листя
осики то спалахує (криваво) червоним і малиноим
кольором, то вилискує (ніжно) рожевим, (світло)
жовтим, оранжевим (Ю. Збанацький).

Плекаймо рідну мову

Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"

Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.

Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":

1)

(1)Перекопська рівнина, цей Український Техас, починається за

Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться уздовж ріки з

південного заходу; на півдні Чорне море і Джарилгацька затока, і саме

місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до

Криму. (2)Рівна, безмежна просторінь як на масштаби двох людських ніг,  гола рівнина без кінця-краю, без ріки, без дерева; сонце велике й пекуче  котиться на небі й поринає за землю, мов за морську поверхню; небо не  Синє, як за Дніпром, а кольору ніжно-блакитних перських шовків. (3)Степом можна йти безвісти й лягти на землю, прикласти вухо до землі -  то тільки вмій прислухатися шумить і гомонить, а коли лягти горілиць і  вдивитися у глибоке небо, де пливуть хмарки по синьому повітрі, тоді  здається, що сам летиш, одірвавшись від землі й вернувшись на землю,  бачиш, скільки живих друзів в тебе в степу. (4)І жайворонок, що загубився  в небі, і орел, що повис на вітрі, ледве ворушачи кінчиками крил, чорногуз  бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок зелена, мов  цибулиння, дикі бджоли гудуть, ховрашок свистить, цвіркунці без упину  пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі...(За Ю.  Яновським).

(ніби без помилок)

2)горілиць - ниць