НЕ потрібно ставити кому між частинами речення (окремі розділові знаки пропущено) A) Подув вітерець і мертві страхітливі скелі дихнули з темряви весняним цвітом та
зеленим рястом (С. Васильченко).
Б) На золоті крил із-під гучі бджола поспішає у світі вишні хустини пахучі на плечі
розвішує цвіт (М. Стельмах).
в) Улітку в містечку збирали вишні, сливи, яблука і тоді пахло на базарах забутою
старовиною (Микола Хвильовий).
г) Ранок стрічав їх холодним дощем і плакав десь вітер в саду за кущем (Олександр
Олесь).
д) Ще над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій (Л. Костенко).
1. А я(___) дивлюся(==) і серцем лину(===) в темний садочок на Україну. двоскладне
2. Одним з останніх його рейсів був(==) винятковим(===). односкладне
3. У травні стихло(===) навкруги, і встала(===) знову хата(___). двоскладне
4. Дорога(___). Ранок(__). Тиша(___). Довгий яр(__), весь білою черемхою залитий. Гроза(___) минула(===), і пахуч квіти(__) усі в краплинах().двоскладне
5. Сміло сядьмо в човни швидкокрилі.
6. Погане літо(__), не було(==) врожаю. односкладне
7. Багато таких суден тепер списують(===), ріжуть(===), вантажать(===) на платформи й відправляють(===) на металургійні заводи. односкладне
8. 3 одинокої на ціле татарсыке село кав'ярні дуже добре видно(===) було і море, і сіpі піски, берега. односкладне
9. Благодійну теплоту сонця однаково сприймали(==), благословляючи природу, і в Новосілках на Полтавщині, і в одному при- i кордонному містечку. односкладне
10. Вас сіпнуло(===): ви кинулися(===), наче проснулись(==), розкриваете(===) очі. односкладне
11. Здобудеш(___) освіту — побачиш(== більше світу. двоскладне
12. Світало. Надворі стало сipіти.
13. На морі здіймались(==) великі хвилі(__). двоскладне
14. Мене любили(===), я(__) любив(==) — і це найбільше світі щастя(==). двоскладне
Объяснение:
ще Платон казав, що "красномовство належить до тих мистецтв, які усе здійснюють і усього досягають словом... Адже воно зібрало й тримає у своїх руках, можна сказати, сили усіх мистецтв!"
Красномовству властиво захоплювати серця й хвилювати їх усякими . Воно то вривається в думки, то закрадається в них, сіє нове переконання, визволяє вкорінене.
Красномовство необхідне таке, яке відкидало б усяку нещирість й манірність, але яке, однак, мало б здоровий блиск і переймало красу від сил своїх. Бо у промові повинно бути те саме, що буває у тілі людському, яке бере свої істинні прикраси від доброї своєї будови.
Красномовство - це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволенням, і щоб захоплені метою й підбурені самолюбством, вони захотіли глибше у неї проникнути.
Істинне красномовство виникає самим природним із того, що говорять, про те, що думають і чим щоденно живуть, - з думок і уявлень, для нас цілком буденних.
Красномовство - це дар, який дозволяє нам оволодіти розумом і серцем співрозмовника, здатність тлумачити чи навіяти йому все, що нам потрібно.
Завдяки красномовству нас може полонити людина, на яку ми звичайно не звертаємо уваги. Розум не лише одухотворює тіло, але певною мірою оновлює його; почуття й думки, які змінюють одне одного, оживляють обличчя и надають йому то одного, то іншого виразу; розумна промова надовго приковує увагу до однієї й тієї самої людини.
Красномовство давніх часів, тобто красномовство високе й пристрасне більше відповідає правильному смаку, ніж красномовство сучасне; воно є розумнішим і досконалішим, якщо ним правильно користуватися, воно завжди матиме великий вплив на людство... Якщо я не помиляюсь, наше сучасне красномовство належить до такого роду красномовства, яке критики давніх часів іменували красномовством античним, тобто помірним, вишуканим і тонким, яке більш повчало розум, ніж торкалося почуттів, і при якому промова йшла у тоні простої розмови й розвитку аргументації.