«Не жити на світі»
Корабель линув уперед, долав бурхливі хвилі. Він то громадився на
гребенях, то м'яко западав униз, тоді знову піднімався й рухався далі.
Богдан пройшовся хиткою палубою, глянув за борт, зазирнув у
зеленкувату безодню.
На поверхні моря гойдалися, витанцьовували прозорі парасольки. Вони
були ніжні й прозорі. Красою ці морські створіння нагадували квіти. То були
медузи.
Раптом недалеко від борта з води вистрибнула сіра тварина з блискучою
шкірою. Вона була тупорила, мала великий, схожий на качиний дзьоб. Звірина
стрімко злетіла над водою і шубовснула на хвилю. Це був дельфін.
Моряки вважають дельфінів своїми друзями. Тварини вказують
кораблям безпечний шлях до берегів, іноді рятують тих, хто тоне. А от медузи
отруйні. Якщо взяти таку красуню в руки, вона боляче опече шкіру.
Як же багато на світі оманливого! Де добро? Де зло? Часом ворог
здається другом, а друг ввижається ворогом. Щоб не помилитися, треба судити не за зовнішністю, а за справами. Не жити у світі!
Написати стислий переказ.
ОЧЕНЬ ОТ
Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки. Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.
Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.
Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой. Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню. Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.
Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"До ть, будь ласка!! Рятуйте".
Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.
Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї.
Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.
Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада – це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов’язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. Тобто зрада – це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати.
Так у всьому – у дружбі, коханні, на роботі – у будь-яких стосунках між людьми. Рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро.