Небом летіли хмари. - Де ваш пашпорт?..

Тонкі ніздрі та верхня губа волоцюги легенько тремтіли, ха, ха!

- Я людина зовсім вільна. Безпашпортний гість землі. І в цьому вся трагедія.

Шарпнув засмаляною рукою свою рідку, клинцем підстрижену бороду й став говорити впівголоса.

- Є люди випадкові, безбілетні пасажири тієї плянети. Життя для них – то вічна тюрма і арешт, бо появились на землі без пашпорта. Силоміць втручені в життє.

Раптом оглянувся позад себе на чорний від імли шлях, що далеко десь зливався з небом в одну брудно-сіру цілість, і було видно, як на лице його виплинув помаленьку тихий, здивований жах.

- Яка за мною довга лишилась дорога...

Вітер вхопив жовте листя, закружляв над полем і прогнав високо в каламутну розтіч мли.

- Яка за мною довга лишилась дорога... така сіра всенька і повита млою. ... Який нудно сірий ллє.

Дві темні борозни впали на чоло волоцюги від брів, мов два згорнуті крила смутку.

- Цікаво знати, хто з нас більше має шансів на відродження, я чи той жовтий лист?..

Високо в повітрі кружляв лист кленовий, танцював, плив і врешті впав у рів. Глядів за ним пильно „безпашпортний” аж до кінця і мляво всміхнувся, потім підніс руку вгору й писав пальцем на тлі неба.

Дорога спадаючого листа.(За Г.Журбою)
Який тип комунікацій у тексту художній науковий чи публицистичний ?
Для цього потрібно письмова проаналізувати текст за таким планом:

які факти покладено в основу змісту? Назвіть їх.
як автор викладає свої думки (точно, стисло, розлого, довільно, логічно, послідовно, незрозуміло тощо)?
чи є авторська оцінка того, про що йдеться, і як вона проявляється?
автор – індивідуальний чи колективний?
хто є адресатом повідомлення: фахівець певної галузі; масовий читач; читач, який обирає повідомлення за власними уподобаннями; адресат незрозумілий або ним є сам автор повідомлення?
яка мета повідомлення?
який іб прочитання тексту: вибіркове чи повне? До іть будь ласка

ответ:Часто ми можемо почути від дорослих, в телепрограмах, прочитати десь в книзі чи іншому інформаційному джерелі, що всім потрібно творити добро. Але багато хто розчарувався в необхідності творити добро, адже з екранів телевізора, з реальних життєвих ситуацій ми можемо побачити, що воно, на жаль, не завжди повертається до тебе тим самим. Так чому ж все-таки треба робити добрі справи? В першу чергу – для себе. Хіба вам не буде приємно, коли людина, якій ви до скаже вам елементарне “дякую”? Творити добро – це моральна потреба будь-якої людини. Адже від чиєїсь посмішки, подяки одразу краще стане на душіАле це не найголовніше, не потрібно корисливо робити добро, робіть це не заради подяки, а просто для того, щоб щиро до людині, і вам самим від цього стане краще.

Робити добро – це просто. Не потрібно боятись подати комусь руку до Для цього не потрібно здійснювати героїчні вчинки, воно проявляється в буденних речах – до бабусі перейти дорогу чи віднести важку сумку, дати їжі бездомній тварині та багато інших повсякденних речах. І той, хто навчиться робити добро просто по волі своєї душі, не чекаючи щось натомість, стане дійсно щасливою, благородною людиною.

Часто ми можемо почути від дорослих, в телепрограмах, прочитати десь в книзі чи іншому інформаційному джерелі, що всім потрібно творити добро. Але багато хто розчарувався в необхідності творити добро, адже з екранів телевізора, з реальних життєвих ситуацій ми можемо побачити, що воно, на жаль, не завжди повертається до тебе тим самим.

Так чому ж все-таки треба робити добрі справи? В першу чергу - для себе. Хіба вам не буде приємно, коли людина, якій ви до скаже вам елементарне "дякую"? Творити добро - це моральна потреба будь-якої людини. Адже від чиєїсь посмішки, подяки одразу краще стане на душі.

Творять добро не тільки люди, а й тварини. Скільки можна нарахувати випадків, коли собака виховує покинутих щенят чи котят. А чим люди гірші? Навіть не дивлячись на релігійні відмінності, в основі будь якої релігіях лежить саме добро.

В нашому світі не завжди кожен може зробити добрий вчинок і впливає на це низка факторі. Хтось боїться, що йому не віддячать, інший - боїться, що через той чи інший вчинок його не визнають люди. Наприклад, в школі група дітей може ображати дівчинку. І дехто дуже б хотів захистити її, але боїться осуду з боку інших дітей, боїться, що його не признають в компанії й з нього теж будуть глузувати. Багато людей розчаровуються в необхідності робити добро, коли не отримують подяки від цієї людини.

Але це не найголовніше, не потрібно корисливо робити добро, робіть це не заради подяки, а просто для того, щоб щиро до людині, і вам самим від цього стане краще.

Робити добро - це просто. Не потрібно боятись подати комусь руку до Для цього не потрібно здійснювати героїчні вчинки, воно проявляється в буденних речах - до бабусі перейти дорогу чи віднести важку сумку, дати їжі бездомній тварині та багато інших повсякденних речах. І той, хто навчиться робити добро просто по волі своєї душі, не чекаючи щось натомість, стане дійсно щасливою, благородною людиною.