Неправильно поставлено розділові знаки в реченні А Він не ловив линів в озерах ні волоком, ні топчійкою.
Б Пахнув дід теплою землею і трохи млином.
В Він був наш добрий дух лугу і риби.
Г Гриби і ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв із кіньми, з
телятами, з травами, з старою грушею і дубом.
Наше життя подібне до подорожі - шляху, який судилося зробити людині від народження і до останнього дня перед порогом вічності.Упродовж всього життя людина постійно ставить собі запитання: " А в чому сенс життя? Для чого я живу"? І жоден з нас до кінця не може знайти відповідь на нього.
Сенс життя - тема така ж важлива, як і саме життя. Прагнення до пізнання сенсу властиве кожному з нас. Дійсно, у чому сенс життя? Чому ми такі, які є? Як дізнатися, чого робити не варто, як не помилитися? Останнім часом люди не часто замислюються над сенсом свого життя, вважаючи це даремним заняттям і марною тратою часу. Люди настільки зав'язнули в побуті, що прибрали зі свого життя саме головне - сенс і мету.У кожної людини свої цілі в житті. Для когось це просто купівля нових меблів або набору посуду, а комусь потрібна шикарна квартира і хороша машина... Інші зовсім вважають, що в житті немає і бути не може ніякого сенсу... Є і такі люди, що вважають, що ми живемо для того, щоб народити і виховати дітей, створити сім'ю... Але у будь-якому випадку в кожному з нас закладено залишити щось після себе. Скільки людей, стільки і думок!
На мою думку, сенс життя полягає в тому, щоб стати щасливим. Але додам маленьке уточнення: він полягає у пошуку. У пошуку самого себе в цьому величезному і незрозумілому світі, у пошуку прекрасного. Сенс життя - навчитися жити по-справжньому. Що це означає? Це значить навчитися бачити найпростіше, помічати зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах і перестати жити складними формулами та розрахунками, а повністю довіряти своєму серцю, своїй душі.
Моя бабуся — навдивовижу добра та чуйна людина. Незважаючи на свій вік, вона швидко й легко рухається, заразливо сміється.
Моя бабуся мешкає у селі. У неї є невеличке господарство: город, кізочки, курочки і песик Жучка. Усе це потребує піклування та догляду. Моя бабуся дуже працелюбна.Одного разу ми сиділи з нею на подвір ї и мені бабуся розповідала про свою подорож до Криму:У Криму я була не вперше, але Ялта вразила мене тим, що зусібіч оточена горами і знаходиться ніби у своєрідній чаші. Цим обумовлений її специфічний клімат, дуже корисний для тих, хто страждає на легеневі хвороби, зокрема на туберкульоз.
Ми купалися в морі, ніжилися на сонці, подовгу гуляли по набережній, а потім забрідали навіть у невідомі куточки Ялти — просто ходили по вулицях, куди виведе. А якось поїхали на водоспад Учан-Су — найбільший водоспад у Криму, який постачає водою всю Ялту. Це неймовірне видовище — вода, що падає з висоти й перетворюється на стрімку гірську річку, яка жваво біжить униз між камінням. До речі, нам пощастило побачити цей водоспад у повній красі, адже влітку він зазвичай пересихає.Гірське повітря свіже і чисте, напоєне пахощами зелені та квітів, тому дихається надзвичайно легко. Навкруги росте безліч розлогих дерев, які милують око своїми зеленими кронами. Мені дуже сподобалося в горах, навіть не хотілося йти звідти.
Ми побували також на Галявині Казок, де зібрані статуї різних казкових персонажів — від Баби-яги до Мауглі. А потім завітали до Ялтинського зоопарку, який знаходиться поруч. Це так званий «контактний» зоопарк, де звірі ніби гуляють на свободі. Там можна пограти з тигреням, погодувати з рук антилопу, майже впритул підійти до тигра!
Ми зробили багато фотознімків на згадку про нашу подорож. Враження від неї залишаться зі мною назавжди.