Непросто жити на світі) Корабель линув уперед, долав бурх-
ливі хвилі. Він то громадився на гребе-
нях, то м'яко западав униз, тоді знову
піднімався й рухався далі.
Богдан пройшовся хиткою палубою,
глянув за борт, зазирнув у зеленкувату
безодню.
На поверхні моря гойдалися, витанцьовували прозорі пара-
сольки. Вони були ніжні й прозорі. Красою ці морські створіння
нагадували квіти. То були медузи.
Раптом недалеко від борта з води вистрибнула сіра тварина з
блискучою шкірою. Вона була тупорила, мала великий, схожий на
качиний дзьоб. Звірина стрімко злетіла над водою і шубовснула на
хвилю. Це був дельфін.
Моряки вважають дельфінів своїми друзями. Тварини вказу.
ють кораблям безпечний шлях до берегів, іноді рятують тих, хто
тоне. А от медузи отруйні. Якщо взяти таку красуню в руки, вона
боляче опече шкіру.
Як же багато на світі оманливого! Де добро? Де зло? Часом
ворог здається другом, а друг ввижається ворогом. Щоб не поми-
литися, треба судити не за зовнішністю, а за справами. Непросто
жити у світі!
План і переказ тексту
ответ:Тарас Шевченко був разом із своєю сім'єю кріпаками у пана Енгельгарда але Шевченка було взято на служіння козачком до пана Енгельгарда.І коли пан переїхав до Петербурга .За Петербургом міцно закріпилася назва КУЛЬТУРНОЇ столиці Росії. Петербург знайомить Шевченка з відомими й прогресивними діячами того часу.
Прибувши до Петербурга, а згодом отримавши таку довгоочікувану свободу, молодий митець почав органічно зживатися з новим середовищем, у яке, як "на крилах, перелетів" із свого челядницького горища. Розпочалася наука в Академії у відомого художника Карла Брюлова.
Для Шевченка, що опинився відразу в товаристві митців-романтиків.
І незважаючи на значний час проведений в Росії його серце залишались подумки завжди в Україні.
Питання про сенс життя – це, на мою думку, одна з найважливіших проблем філософії. Навіть вчені – філософи довели, що точної відповіді на це важке питання не існує.У кожної людини сенс життя різний, але він змінюється з віком та життєвими обставинами. Я думаю, що вибір сенсу життя залежить і від умов життя, і від виховання, і від генетичної спадковості, та найбільше – від власної волі людини.У деяких сенс людського життя полягає у тому, щоб створити щасливу сім’ю. Як влучно зазначив В. Сухомлинський, сім’я – це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро. Інші, всі свої сили спрямовують на досягнення добробуту або на сходження кар’єрними сходинками. Отже, кожна людина обирає собі мету і йде до неї різними шляхами. Істина полягає в тому, що сенс життя існує, але для кожного цей сенс свій. Кожен обирає для себе свій шлях сам.Час від часу, особливо в хвилини занепадницького настрою, на думку спадає одне питання, для чого ми живемо? Або в чому сенс нашого життя…? На це питання ніхто не дасть точної, однозначної відповіді. Мене колись теж осінило таке питання. Довго думаючи над ним, зважуючи всі «За» і «Проти» мені все таки вдалось відповісти собі на поставлене запитання. На мою думку, є дві відповіді. Перша відповідь така: Сенс людського життя полягає у тому, щоб зрозуміти у чому він полягає. На перший погляд це твердження видається нісенітницею, але якщо гарненько подумати, то це так і є. Адже, коли зміст життя хоч трішечки, але зрозумілий особистості, то далі жити набагато легше, адже ти знатимеш до чого прагнути. Тобто, кожен з нас, повинен сам для себе визначити, що є головне в житті. Для когось це може бути улюблена справа, для когось навчання, для когось інша людина.По – друге, цінність життя для мене в тому, щоб робити людям добро і не чинити зла, бо якщо в світі не буде добра, людяності та милосердя, то люди своєю поведінкою будуть схожими на тварин і суспільство деградує.Також сенсом людського життя є друзі, рідні, однодумці, кохана людина. Коли поруч всі ці люди, то будь-які справи йдуть на лад. А коли людина закохана, то взагалі хочеться обняти весь світ, окриленим піднесеним. Не дарма кажуть, що закохана людина готова гори звернути, заради кохання. Але не будемо відходити від нашої головної теми.Тобто, сенс життя – сама людина, і все що її оточує.На мою думку, людина повинна прожити своє життя так, щоб забезпечити собі гідне місце в іншому житті. Звичайно, можна прожити життя тільки для себе і ні для кого іншого, але потім, коли ти будеш між небом і землею, після тебе не залишиться нічого…тебе ніхто не буде пам’ятати. Тому, варто задуматись над цим якнайшвидше. Задуматись, кому ти вчинив зло, кого образив. Що ти зробив для того, щоб тебе пам’ятали, шанували? Адже, про людину судять, по його справах. Життя дається всього один раз і не варто витрачати дорогоцінний час на дрібниці. Людина народжена для щастя.Життя складне, суворе. «Життя прожити – не поле перейти». Але ніщо в цьому світі не стоїть на одному місці, все рухається змінюється. Тому, варто пам’ятати, що завтра, післязавтра, будь-коли, все обов’язково налагодиться, зміниться на краще. Тільки треба кожному йти до цього, намагатись змінити цей світ на краще і тоді, завдяки спільним зусиллям, все вийде. Тож варто жити і вірити. Словом, життя триває, не марнуй його!