Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір. Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоно-синім полум’ям. На небі з’явилося сонце, мов здорова червона діжа. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Було чути стук сокири. Господиня хати Настя помила посуд після обіду та, поприбиравши в хаті, Настя взяла біле шитво, сіла на лаві під вікном і заходилась вишивати сорочку. В хаті було затишно, чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо. Настя була щаслива, любила свою
Мені подобається, коли зимовий день - ясний та сонячний. Прокидаєшся вранці, а сонячне світло ллється у вікно крізь казкові морозні візерунки на склі. Небом пливуть білі хмарки, неначе влітку. От тільки зимове сонце у височині зовсім не зігріває. Зазвичай в такий ясний зимовий день на вулиці царює міцний мороз. Закутуєшся по самі вуха та виходиш надвір, щоб йти до школи, Навколо все білосніжне та сріблясте, просто очі сліпить! Хоч надягай темні окуляри! Біжиш по білій втоптаній стежці, а сніжок приємно рипить під ногами. Можна набрати сніжинок в рукавичку та вивчати їхні вишукані узори. Вони - маленькі витвори мистецтва зимової природи. Після школи хочеться прогулятися, заскочити до сніжного замету, вивалятися весь у в білому, покататися з крижаної гірки. Але губи та ніс швидко замерзають. І руки теж дубнуть, навіть у рукавичках. Тільки візьмеш руками що-небудь крижане, як вони вже вклякають. Після прогулянки вбігаєш додому весь розпашілий. Потім довго відігріваєш у ванній червоні змерзлі пальці під струменем гарячої води. А вони так і «горять»! Наприкінці зимової днини швидко темніє. Опускається на заході маленьке червоне сонечко. Зимовий день короткий. Тільки ближче до кінця січня, в лютому, помічаєш, що він збільшується.
Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоно-синім полум’ям. На небі з’явилося сонце, мов здорова червона діжа. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Було чути стук сокири. Господиня хати Настя помила посуд після обіду та, поприбиравши в хаті, Настя взяла біле шитво, сіла на лаві під вікном і заходилась вишивати сорочку. В хаті було затишно, чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо. Настя була щаслива, любила свою
Исправил ошибки.
Зазвичай в такий ясний зимовий день на вулиці царює міцний мороз. Закутуєшся по самі вуха та виходиш надвір, щоб йти до школи, Навколо все білосніжне та сріблясте, просто очі сліпить! Хоч надягай темні окуляри!
Біжиш по білій втоптаній стежці, а сніжок приємно рипить під ногами. Можна набрати сніжинок в рукавичку та вивчати їхні вишукані узори. Вони - маленькі витвори мистецтва зимової природи.
Після школи хочеться прогулятися, заскочити до сніжного замету, вивалятися весь у в білому, покататися з крижаної гірки. Але губи та ніс швидко замерзають. І руки теж дубнуть, навіть у рукавичках. Тільки візьмеш руками що-небудь крижане, як вони вже вклякають. Після прогулянки вбігаєш додому весь розпашілий. Потім довго відігріваєш у ванній червоні змерзлі пальці під струменем гарячої води. А вони так і «горять»!
Наприкінці зимової днини швидко темніє. Опускається на заході маленьке червоне сонечко. Зимовий день короткий. Тільки ближче до кінця січня, в лютому, помічаєш, що він збільшується.