Це велика світла кімната. Навпроти дверей — три великих вікна. Через них до кабінету ллється сонячне світло, яке робить кабінет ще просторішим. На вікнах висять білосніжні тюлеві завіси. Інтер'єр кабінету незвичний. Виконаний він у стилі української світлиці. Чого там тільки немає! Але все так доречно. Стіни світлі, стеля теж. А панелі обшиті дерев'яними дощечками, на яких виконана різьба в українському стилі. Там і колосочки, і соняшники. Ці панелі дуже гарно пасують до полиць, теж різьблених, дерев'яних. Там їх аж три. На полицях стоять куманці, глечики, макітерки. Вони такі гарні. Зразу видно, що виготовлені хорошими гончарами і дуже давно.
На задній стіні розміщене невеличке декоративне віконечко з віконницями, крізь яке видніється картина сільського городу. А в червоному кутку -г ікона Божої Матері, прикрашена вишитим рушником. Над нею висить лампадка. Коли проводиться у школі свято, то її засвічують.
Біля цієї стіни розташована велика лава, на якій стоїть старовинна прялка, лежать рубель і качалка. Ще тут стоять праски, гребні та гребінки. По обидва боки малесенького декоративного віконечка висять вишиті рушники, яким по сто років.
З правого боку від дверей розміщені стенди з інформацією про українських письменників. На центральній стіні розміщена дошка. На ній ми пишемо.
Посередині кабінету стоять учнівські парти та стільці. Це наші робочі місця. Є ще вчительський стіл. Кабінет освітлюють лампи денного світла.
Так гарно в цьому кабінеті. Його інтер'єр підвищує настрій, спонукає до хорошої і творчої роботи. Це заслуга вчителя.
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу. У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу. Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми. Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці. Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало. Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.
На задній стіні розміщене невеличке декоративне віконечко з віконницями, крізь яке видніється картина сільського городу. А в червоному кутку -г ікона Божої Матері, прикрашена вишитим рушником. Над нею висить лампадка. Коли проводиться у школі свято, то її засвічують.
Біля цієї стіни розташована велика лава, на якій стоїть старовинна прялка, лежать рубель і качалка. Ще тут стоять праски, гребні та гребінки. По обидва боки малесенького декоративного віконечка висять вишиті рушники, яким по сто років.
З правого боку від дверей розміщені стенди з інформацією про українських письменників. На центральній стіні розміщена дошка. На ній ми пишемо.
Посередині кабінету стоять учнівські парти та стільці. Це наші робочі місця. Є ще вчительський стіл. Кабінет освітлюють лампи денного світла.
Так гарно в цьому кабінеті. Його інтер'єр підвищує настрій, спонукає до хорошої і творчої роботи. Це заслуга вчителя.