(НУЖЕН ПЕРЕСКАЗ Маруся Чурай

Маруся Чурай народилася на Полтавщині в родині урядника полтавського полку Гордія Чурая. Батько був людиною чесною й хороброю, палко любив батьківщину і ненавидів ворогів. Він подався на Запорозьку Січ, пристав до козацтва. Потрапивши в бою в полон, був страчений у Варшаві.

Пам’ятаючи про героїчну загибель Чурая, люди оточили його вдову та дочку теплотою й увагою. Цьому сприяла й обдарованість Марусі, яка, маючи чудовий голос, не тільки співала, а й складала пісні.

До нас дійшов портрет дівчини, складений її сучасниками. Маруся мала палкі чорні очі, що горіли, як вогонь у кришталевій лампаді. Мала густі брови та довгі вії. Чоло в Марусі було круте, випукле. Вона мала дугоподібний, енергійний, з горбиком ніс. Голівку дівчини покривало розкішне чорне, як смола, волосся, заплетене в косу до колін. Маруся була тоненька, як струна, стан мала прямий, як свічка.

Вважається, що Маруся Чурай могла бути авторкою близько двадцяти пісень, які стали народними. Пісні розповідають про її особисті переживання. Трагедія дівочої долі виспівала в прекрасній баладі «У неділю рано зілля копала».

Розповідь про Марусю побудована в основному на народних переказах, у ній багато нез’ясованих питань. Не знайдено жодних архівних документів на підтвердження оспіваних у баладі фактів Марусиного життя. Ось чому Марусю. Чурай вважають особою напівлегендарною

Зараз Марічка у своїй кімнаті, і притому не в найкращому настрої. При тому дощі я мала б промокнути до нитки. Якже мені це зробити, коли зовсім мало часу для такої справи! Як же мені хотілося поїхати з ними на море, але на роботі не відпустили. Якщо вони добре працюватимуть, то щось зароблять. Я гадаю, що вже як що так склалося, то так і має бути. Погода тут гарна, дні теплі, зате по ночах буває вітер. Вибачайте мені за те, що я вас образила. Я хочу, щоб мої лілії зацвіли. Я ж тебе просила, що б такого більше не було! Таж іду вже, йду! Сьогодні вночі мені не давала спати все та ж невідчепна думка про незакінчені справи. Підкажіть, ці яблучка теж із Закарпаття? Кожного дня одно і те ж, ви зовсім сором втратили!

Наша сім’я дуже любить дивитися фільми, тому ми дуже часто ходимо в кінотеатр, але фільми які ми дивилися раніше мені подобалися, тільки в невеликому ступені, тому в кіно ходила з великою неохотою. Але одного разу ми пішли на один особливий фільм, який вразив мене дуже сильно. Це був незвичайний кінотеатр і не зовсім звичайний фільм, ми поїхали в Київ і там потрапили на сеанс у кінотеатрі, де показували фільм про хлопчика, який зміг вижити в дуже страшної ситуації, і навчився жити без сім’ї, знайшовши вірних друзів. Він вступив в магічну школу, і став вчитися чарівництву. Він показав себе настільки сильним і стійким, до всіх примхам долі, що здався мені найкращим з усіх героїчних персонажів, і мені навіть захотілося мати такого друга по справжньому. Той фільм йшов дуже довго, кінотеатр був маленьким і переповненим іншими дітьми, але ми з мамою догледіли цей фільм до кінця, а потім вирішили подивитися вдома ще раз, так він нам сподобався. Подивившись фільм, я усвідомив, що навіть маленький хлопчик може змінити наш світ, для цього зовсім не потрібно бути супер- героєм, і володіти чарівною силою, навіть чарівна паличка і та не потрібна, оскільки хлопчик на екрані міг це зробити зовсім не використовуючи ніяку паличку, він просто приносив людям добро, зміцнював їх віру в себе, свої сили, навчав тих хто цього хотів і допомагав слабким піднятися на ноги. Ім’я цього хлопчика, яке так вразило моє дитяче уявлення кілька років назад, було Гаррі Потер, і фільм цей вважається призначеним тільки для маленьких дітей, але і сьогодні я вважаю його найкращим, а той похід в кіно став найкращим у моєму житті.Вийшовши з кіно я назавжди вирішив для себе бути тим ким я є, не прагнути видавати себе за того, ким бути не можу. Цей фільм мене багато чому навчив, такому, що до мені в подальшій дорослого життя, чинити правильно і здійснювати вірні вчинки.