1. “Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?” А мати сміються: “То, — кажуть, — Дніпро”. — “А чого він такий синій?” — “Від неба”, — кажуть. (О. Гончар.)
2. “Який же ти мудрий!” — усміхнувся батько. Послухаю, пожурюся, у старих спитаю: “Чого, батьки, сумуєте?” (Т. Шевченко.)
3)"Васильку, го-ов! А йди сюди!"- гукнув з подвір'я батько.
4)"Чи всі ви живі та здорові?"- сказала Миша Пацюкові.
5)"Оце наша електростанція,- пояснював Іван Федорович.-Хіба не красуня?"
6)Горлов запитав ад'ютанта: "Огнєв є?"
7)Мати благала Миколу: "Сину, не чіпай ти осавули!"
Відповідь:
Коли б ти знав, як радісно мені...(Леся Українка)
Народ сам скує собі долю. аби тільки не заважали.(М.Коцюбинський)
Допоки сонце світить на землі, нехай роса нам душу напуває(О.Олесь)
А мати хоче научати, так соловейко не дає(Т.Шевченко)
Місяць піднявся вгору, поменшав і став жовтогарячий. ( І. Нечуй-Левицький)
Коли я входив в столову свого готелю, перше гудіння гонга густо пливло над рядами білосніжних столів, в той час ще порожніх. (М. Коцюбинський)
Від вогнів вартових дві дороги на морі зустрілись / Смуга мертво-зелена й криваво-червона стяга. (Леся Українка)
В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. (В. Сосюра)
Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. (Є. Маланюк)
Пояснення:
1. “Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?” А мати сміються: “То, — кажуть, — Дніпро”. — “А чого він такий синій?” — “Від неба”, — кажуть. (О. Гончар.)
2. “Який же ти мудрий!” — усміхнувся батько. Послухаю, пожурюся, у старих спитаю: “Чого, батьки, сумуєте?” (Т. Шевченко.)
3)"Васильку, го-ов! А йди сюди!"- гукнув з подвір'я батько.
4)"Чи всі ви живі та здорові?"- сказала Миша Пацюкові.
5)"Оце наша електростанція,- пояснював Іван Федорович.-Хіба не красуня?"
6)Горлов запитав ад'ютанта: "Огнєв є?"
7)Мати благала Миколу: "Сину, не чіпай ти осавули!"
Відповідь:
Коли б ти знав, як радісно мені...(Леся Українка)
Народ сам скує собі долю. аби тільки не заважали.(М.Коцюбинський)
Допоки сонце світить на землі, нехай роса нам душу напуває(О.Олесь)
А мати хоче научати, так соловейко не дає(Т.Шевченко)
Місяць піднявся вгору, поменшав і став жовтогарячий. ( І. Нечуй-Левицький)
Коли я входив в столову свого готелю, перше гудіння гонга густо пливло над рядами білосніжних столів, в той час ще порожніх. (М. Коцюбинський)
Від вогнів вартових дві дороги на морі зустрілись / Смуга мертво-зелена й криваво-червона стяга. (Леся Українка)
В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. (В. Сосюра)
Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. (Є. Маланюк)
Пояснення: