-Привiт, Климко! - Привiт, Дмитро! - Ти менi не повiришь! - Що трапалилося? - Климко, ти навiть уявити не можешь! - Та кажи вже! - Я мабуть закохався! - Тобто, закохався? У кого? У Маринку? - Нi, ти що! Вона ж страшна, як життя моэ. У Катерину. - Дмитро, ти мене лякаэшь! Щого рабтом, ти закохався у Катерину? Вона ж не для тебе! У неї є все! І багаті мамо й тато, і машина, і власний дім і навіть… хлопець. - То й що? Я же не буду її забирати собі! І що, що в неї є все? Як говориться "серцю не прикажешь"! Може вона взаголі не кохає свого хлопця! - Дмитро, ти з дубу рухнув чи як?! Як така как ВОНА не буде любити такого як ВІН? Він красивий, гарний, сильний хлопець. А Катерина добра і честна дівчинка. Та й узаголи: вони ніби " зроблені" один до одного. А ти? Ти думаєш, що вона якись чином передумає та тебе покохає? - А я вірю у чудеса! - Та що с тобою сьогодні таке? Твоя так звана "любовь" вже скоро пройде, а ти справді найдешь собі дівчину. От, наприклад, Мирослава, як вона тобі? - Ні, вона не така, як Катерина. - Ну, то ясна річь. А як тобі Олена? - Ні, Климко. У Олені зелені очи, а в Катерині сині, глубоки, яскраві... - Навіть не знаю що й сказати тобі, Дмитро, навіть не знаю…Та не така як Катерина, у тієй не такі очі… - Ти просто не разумієш мене! Ти же нікого не кохаєшь! Був би на мойому місці, то поняв би, як я сильно кохаю Катерину! Далі якось сам. Я не можу більше. Прости. І за знаки препинання соррі.
- Привiт, Дмитро!
- Ти менi не повiришь!
- Що трапалилося?
- Климко, ти навiть уявити не можешь!
- Та кажи вже!
- Я мабуть закохався!
- Тобто, закохався? У кого? У Маринку?
- Нi, ти що! Вона ж страшна, як життя моэ. У Катерину.
- Дмитро, ти мене лякаэшь! Щого рабтом, ти закохався у Катерину? Вона ж не для тебе! У неї є все! І багаті мамо й тато, і машина, і власний дім і навіть… хлопець.
- То й що? Я же не буду її забирати собі! І що, що в неї є все? Як говориться "серцю не прикажешь"! Може вона взаголі не кохає свого хлопця!
- Дмитро, ти з дубу рухнув чи як?! Як така как ВОНА не буде любити такого як ВІН? Він красивий, гарний, сильний хлопець. А Катерина добра і честна дівчинка. Та й узаголи: вони ніби " зроблені" один до одного. А ти? Ти думаєш, що вона якись чином передумає та тебе покохає?
- А я вірю у чудеса!
- Та що с тобою сьогодні таке? Твоя так звана "любовь" вже скоро пройде, а ти справді найдешь собі дівчину. От, наприклад, Мирослава, як вона тобі?
- Ні, вона не така, як Катерина.
- Ну, то ясна річь. А як тобі Олена?
- Ні, Климко. У Олені зелені очи, а в Катерині сині, глубоки, яскраві...
- Навіть не знаю що й сказати тобі, Дмитро, навіть не знаю…Та не така як Катерина, у тієй не такі очі…
- Ти просто не разумієш мене! Ти же нікого не кохаєшь! Був би на мойому місці, то поняв би, як я сильно кохаю Катерину!
Далі якось сам. Я не можу більше. Прости. І за знаки препинання соррі.