НУЖНЫ ОТВЕТЫ НА ВСЕ ВО ЗА ОТВЕТЫ НА ВСЕ МНЕ Прикладка є різновидом: *
означення
обставини
додатка
підмета
2. Однорідні означення є в реченні (розділові знаки пропущено) *
На оповитому ранковим туманом озері закрякала дика качка.
Ніч широким вороним крилом огорнула степ.
Надворі вже стояла тиха зимова ніч.
Сірі ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли.
Над долинами стоїть сизий легкий туман.
3. Якою частиною мови є присудок у реченні: Слово – перше дзеркало духу. *
займенником
прикметником
числівником
іменником
4. Поширеним звертанням ускладнено речення: *
Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину;
Заплач, Матвійку, дам тобі копійку;
До тебе, Україно, моя душа лине.
Любі друзі, бережімо мову!
5. Двокрапку перед однорідними членами речення й тире після них треба ставити у варіанті (розділові знаки пропущено) *
Мемуари щоденникові записи листи усе це найглибші джерела історії України.
Полова буває у всякому ділі і в сільському господарстві і в літературі.
На столі лежить старовинна зброя іржаві шаблі пістолети стара рапіра патронташ та інше.
Все в золоті каштани й вербняки Святошин і Печерськ Березняки.
Усе навколо дерева птахи люди сповнене весняної пружної нестримної сили.
6. Вставне слово, що вказує на джерело думки, вжито в реченні *
Як море, в долині хвилюється хліб, налитий снагою землі, — здається, по ньому про могли б великі морські кораблі.
Не плакали друзі, бо сльози, як кажуть, солдати в обозі здають ще до першого бою.
Звичайно, ти закритись можеш планами, у лати справ сховать всього себе.
Можливо, колись я знайду свою гавань, де сонце ранкове розхитує гами.
Як без ночей нема світання, так без світань шляхи не ті, і якщо в муках є шукання, то значить, муки ті святі!

Відповідь на це запитання обов’язкова
7. Відокремлене уточнювальне означення є в реченні (розділові знаки пропущено) *
Розкішні здорові тополі густі аж чорні високо шуміли над дахами.
Неначе скарб дорогоцінний ми рідне слово берегли.
Уночі повалив сніг тихий густий.
Ходить вечір мрійний мій веселик по Дніпровій сивій ковилі.
Дорога освітлена місяцем як і раніше лишалася безлюдною.

Дуже сумно визнавати, але деякого часу не всі можуть зрозуміти, чого вони насправді бажають від цього життя. особливо тяжко це дається підліткам. переважну кількість часу їм взагалі байдуже хто й що їх оточує, але це не заважає їм скаржитися на оточуючих та їх поведінку. але це ж не справедливо. що ж робити у такому випадку?

це набагато легше, чим ви можете вважати. треба вирішити у якому суспільстві ви бажаєте жити. яких людей ви бажаєте бачити коло себе протягом життя. які вчинки вважаєте гідним, а які навіюють вам жаху. це не така вже нездоланна справа, вам необхідно тільки поставитись до неї з усією серйозністю.

поставте собі питання: у якому я хочу жити суспільстві? що для мене є головним у цьому житті і чого я хочу від цього життя? іноді відповісти на ці питання може бути дуже складно, але ви не повинні зупинятися перед труднощами. николи не складайте руки.

якщо б мені колись поставили ці питання, я б без роздумів оголосив: суспільство, у якому переважає повага й розуміння — це суспільство, у якому я хочу жити. не має значення скільки людина робить помилок, важливо, щоб вона розуміла і визнавала ці помилки. та ще важливіше, щоб вона (людина) не засуджував за ці ж самі помилки інших людей.на мою думку, це є правильна точка зору і треба її поважати. у такому суспільстві я і хочу жити. бо кожна людина має право на помилку. важливо не намагатися не робити помилок, а вміти їх визнати й по змозі виправляти.

Єна поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. тут, на самому кордоні хмельниччини з буковиною, здійнялися в застиглому кам’яному танку невисокі лісисті кряжі медоборів. тут неширока скляна стрічка смотрича химерно вигнулася кільцем у глибокому каньйоні. тут уже багато століть стоїть на кам’яному півострові древнє місто кам’янець-подільський. кам’янцю судилася довга та бурхлива історія. цей важливий оборонний вузол на шляху зі східної європи до уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, великого князівства литовського, польської корони, туреччини, росії; та срср. попри це, місто по духу завжди залишалося українським. загалом же у створенні неповторного обличчя кам’янця протягом століть взяли участь представники різних народів. крім руської брами та православних церковну старому місті є петропавлівський кафедральний собор, що, дихає щирою польщизною, а ще — вірменський бастіон, татарське урочище, турецький мі звичайно ж, найбільшими складовими в культурі кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів. за польщі кам’янець був місцем ув’язнення багатьох, українських патріотів. зокрема, у фортеці тримали незламного устима кармелюка. з цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда. кажуть, коли кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати спосіб визволити його з неволі. і от, піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до петропавлівського собору панянка вистрілила з лука в те вікно папської вежі, де, як вона знала, мав знаходитися в’язень. до стріли, крім записки досить палкого змісту, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль. кажуть, що кармелюкові вдалося тоді втекти з фортеці саме завдяки цьому у бачив кам’янець і гострі козацькі шаблюки богдана хмельницького, максима кривоноса, івана богуна, петра дорошенка. кілька днів пробув у кам’янці в 1846 році тарас шевченко, мандруючи україною за завданням археографічної комісії. майже вісім місяців у часи визвольних змагань невеликий кам’янець був тимчасовою столицею української народної республіки. так дивно відобразилася на долі маленького містечка на поділлі вся історія україни. туристичний потенціал «міста на камені» багатий. його складає розкішна навколишня природа подільських товтрів, надзвичайно мальовничий каньйон річки смотрич, трикілометрова сталактитова печера «атлантида» поблизу кам’янця, архітектурні ансамблі старого міста і, звичайно, сама стара фортеця. що ж до фортеці, яка давно стала візитівкою кам’янця, то аналогу їй в україні немає. туристична цінність цієї пам’ятки останнім часом стрімко зростає разом з поширенням серед європейської молоді ретро-моди на середньовічну лицарську культуру. у вихідні дні на фортечному подвір’ї відбуваються поєдинки лицарів, оглушливо стріляє невеличка гармата. щороку тут проходить лицарський турнір «золотий меч», а сам приз турніру меч — свідчить про майстерність кам’янецьких зброярів. кам’янець-подільський залишається й буде залишатися в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем