Оберіть складне речення (розділові знаки вилучено)
Раптовим різким рухом широкогрудий вовк вискочив із затишного лігва відбіг від старої груші й застиг на чистій місцині.
Далі з-під коріння на засніжене листя дві пазуристі лапи показалась і голова вовча.
Посеред лісу хлопці натрапили на незібраний клин жита хотіли перейти взабрід але потім одумалися й пішли збоку.
Сонце висувалося з-за обрію в сліпучій короні променів підіймалось сяяло і яріло над головою нічим не затінене й не закрите.
Во
Визначити, яке з поданих речень є складним із безсполучниковим зв’язком
Миті жодної не можна повернути, щоб заново по-іншому пожить.
Тихесенький вечір на землю спадає, i сонце сідає в темнесенький гай.
Зелена трава горить-палає зеленим вогнем, на її довгих листочках грає й сяє чиста роса.
Польова повитиця полізла догори по стеблині жита, розтулила свої білі делiкатнi квіточки.
Во
Оберіть із поданих речень складне зі сполучниковим зв’язком
Відбились зорі у воді, летять до хмар. (О.Олесь)
Вони ніби ждали людей, щоправда, трималися подалі від берега. (П.Загребельний)
І нічого в тому озері й не було б цікавого, якби не застали наші мандрівники там білих лебедів. (П.Загребельний)
Сонце скотилося майже до самого обрію, але раптом застигло на місці (І.Ющук)
Во
Визначити, у якому з поданих речень розділові знаки поставлені правильно
Садок уже одцвівся, i густо вкрив землю білими пелюстками.
Дівчина вийшла з хати, i повільно пішла до криниці.
Вітер дмухнув трохи збоку, потім ухопив судно, i зніс трохи набік.
Ми йдемо через сiнокiс, i темніє над нами небо.
Во
Доберіть другу частину до речення «Сонце заходило», щоб утворилося складне речення.
… і тепло разом із собою забирало.
… і залишало небо наодинці із місяцем.
… і ніби пірнало в безкрає море.
… і небо ставало червоним.
Во
Оберіть із поданих речень з однорідними членами.
То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.
Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.
За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар
У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.
Дівчинка була струнка й тоненька. Вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. Її довге та густе каштанове волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. Дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими карими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. Незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. Дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. Потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу.
Дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. Раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «Бабуся, а от і наш автобус!» і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою.
Я чомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя темноволосої дівчинки, що виглядала з вікна автобуса, який від’їжджав від зупинки.
Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=658#ixzz4M9ilLMbE