Оберіть складне речення зі збігом двох сполучників, у якому правильно розставлнто розділові знаки А. Соломія не знала , як і коли це сталось, - втома і шум комишу приспали її Б. Мій біль бринить, зате коли сміюся, то сміх рветься джерелом на волю. В. Брати Блаженки шепотілися між собою, що, коли треба буде, вони один до одного стануть спинами. Г. Верхів'ями дерев сичав вітер, а коли густа темрява оповила ліс , почав сіяти дощ.​

Бабусина муштра 1 мама каже, що мені пощастило, бо маю аж двох бабусь. бабуся Галя – у селі, бабу- ся тетяна – у місті. Частіш гостюю у бабусі Галі. до неї їхати недале 4 пес, альтанка і навіть перекладина, на якій можна висіти вниз головою. – Цього літа не матиму відпустки, – ска- зав тато. – море відпадає... – Куди відпадає? – поцікавилася я. – море може висохнути. Це в бабусиного кота відпав кінчик хвоста, як він потрапив у капкан. 978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 4 19.09.2011 16:33:28 73 ...я прокинулася, коли тато загортав мене в бабусину картату ковдру. – Спи в він, – зараз я від- несу тебе в авто. – ні! – зірвалася я на рівні ноги. – не хочу їхати від бабусі! – марійко, ти ще приїдеш – пізніше, – заспокоювала мене мама. бабуся мовчала, схрестивши руки на гру- дях. Вона ніби закам’яніла. і я злякалася: а раптом у бабусі перестане битися серце? тоді кинулася до неї – вона вхопила мене в обійми. – бабусю, я так тебе люблю! я ще при- їду! 978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 73 19.09.2011 16:33:35 74 – авжеж, приїдеш! Хто ж іще, крім мене, влаштує тобі муштру? тато ховав очі, а мама вдала, що не по- чула. я дуже люблю їздити з татом і мамою в авті, але тієї ночі мені хотілося спати на бабусиному дивані. ...до бабусі я приїхала аж через рік. 978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 74 19.09.2011 16:33:35 130 У такі хвилини дитина найбільше потребує поро- зуміння з вами, ваших (маминих чи татових) обіймів, ніжного шепотіння на вушко заспокійливих слів. Шановні батьки, навчіться перемикати її увагу на щось позитив- не, приємне, прийнятне у цій ситуації. Не нехтуйте такими випадками, а підтримайте дитину, до ть їй розвіяти сум, відпочити, стабілізувати емоції, за- нуритись у стан спокою (хоча б тимчасово). Обійміть маленького «їжачка», пригорніть, приго- лубте ть лагідні слова, заколишіть, розка- жіть простеньку історію (звісно, не байку про нечемне дитинча) чи почитайте цікаву книжку. Підіть до парку, погодуйте крихтами пташок, поспілкуйтесь, тобто створіть альтернативу негативним переживанням. І, можливо, такі світлі миті розрадять і вас, і вашу дитину, а спогади про них стануть внутрішнім дже- релом сили і наснаги у майбутньому, коли «дорослі» проблеми атакуватимуть з усіх боків. 

В лісу є велике і дуже гарне дерево, нам про нього завжди розповідала вчителька і говорила що це дерево незвичайне. Нам завжди було цікаво, що в ньому є незвичайного. Одного разу ми пішли усім класом з вчителькою в ліс подивитися на те дерево. Вона нам сказала дивитися та гати за цим деревом. Ми туди приходили багато разів і дійсно помітили дуже загадкові речі. Справа в тому, що на цьому дереві ростуть жолуді великі, гарні, і є один жолудь який відрізнявся від усіх, він був маленький, гарний, а саме цікаве те, що він завжди кудись зникав і повертався назад. Жолудь мандрував по іншим деревам, по іншим лісам, але надовго там не затримувався, бо вважав своє рідне дерево- своїм батьком, та йому завжди знову хотілося бачити своїх братів старших- інших жолудів та розповідати їм про свої мандрування.