Обговорюючи на уроці екранізацію літературного твору, хтось із учнів назвав наш час добою телебачення. Більшість семи-
класників та семикласниць із ним не погодилися, вказуючи на
переваги Інтернету перед телебаченням. Складіть і розіграйте
діалог дискусійного характеру на цю тему у класі. Висловлені
думки підтверджуйте посиланнями на конкретні телепередачі та
вебсайти.​

Я маю дитячу мрію - мені завжди хотілося побачити живого слона. Але попри всі старання, я ніколи не бачила живого слона, але мені дуже хотілося здійснити свою мрію. Я дуже заздрю тим, хто колись бачив слона на власні очі чи стояв поруч. І мені теж дуже хотілося б відчути ті емоції, які переживаєш, коли стоїш поруч з цією твариною. Я б навіть погладила його або погодувала з рук. Я чула, що попри свої великі розміри слони дуже ніжні та обережні тварини. Та, на жаль я і досі не маю можливості здійснити свою мрію. І моя мрія залишається мрією, допоки хтось не втілить її у життя.

-Добридень, Сашко!

-Добридень, Наталіє Петрівно!

-О, як ти підріс за літо! Вже такий високий став!

-Еге, підріс! Тепер буду вищий за всіх у класі, а я цього соромлюся!

-Тю, не переживай. Діти всі ростуть. Будеш скоро високим, як твій батько!

-Ой людоньки, не хочу! 

- Чому? Чоловіки мають бути високими та стрункими! І ти будеш!

- Кахи-кахи! Який же я чоловік? Мені ж тільки 9 років!

- Сашко, ну, ти ж колись станеш дорослим... Від цього нікуди не дінешся.

- Мені ще ого-го скільки років бути дитиною. Ще треба школу закінчити. А вона така складна… Думаю, що доведеться ще років 30 вчитися в ній.

- Чому це?

- Важко гризти мені, Наталіє Петрівно, граніт науки цей.

- Ой, нещастя моє, треба старатися. Сумлінно виконувати всі домашні завдання.

- Ой, людоньки, так я ж їх виконую! От тільки оцінки погані!

- А чому тоді оцінки погані?

 - Я ж кажу: граніт науки важко мені гризеться.

- Ах смішний же ти, Сашко!

- Ой лишенько, я ж до школи запіснююсь!

- Ну добре, бувай.

- Будьте здорові!