Обидва виділені слова є прийменниками у варіанті
А край села, стояти збоку
Б попід горами, не край мені
серця
В йти назустріч, навколо хати Г коло звужується, всупереч
Логіці
Д протягом літа, поміж людей
оручення​

Можна використати пейзажну лірику...це наприклад вірш Лесі Українки "Хвиля":
Хвиля йде,
вал гуде —
білий, смілий, срібний, дрібний,
нападе
на сухеє баговиння,
на розсипане каміння,
білим пломенем метнеться,
стрепенеться,
скине з себе все, що ясне,
й гасне...
Хвиля смутна,
каламутна,
вже не ясна, вже не біла,
відпливає посумніла,
мов до гробу.
Із плачем до себе горне
баговиння тьмяне, чорне,
мов жалобу.
І зітхає,
і втихає,
рине в море величезне
й чезне...
Чи вона
йде до дна?
Може, буде там покірно,
мов рабиня, тихо, вірно,
колихать малі молюски,
гаптувать прозорі луски,
на коралі класти карби,
вартувати морю скарби,
і слугою
під вагою
там вона довіку стане
й не повстане?
Чи полине
межи сестри, межи милі,
вільні хвилі,
розтечеться, розпливеться,
знову сили набереться,
потім зрине
і гучна,
і бучна,
переможно валом сплесне
і воскресне?
               Або такий:
Коли прийшла весна
напоєна цвітучим ароматом,
веселим щебетом пташок,
яскравим сонцем оповита
то стрепенулась я,
підняла голову до сонця, всміхнулася
і легкою, веселою ходою
пішла дивитися дива.

А диво скрізь:
промінчик сонця блиснув над водою-
і ожила ріка
роси краплина покотилась по травинці-
ожив весь луг
вітрець веселий колихнув деревце-
і зашумів весь ліс
у мами на руках всміхнулася дитина-
і задзвенів весь світ...

Як гарно жити, дітей ростити,
любов пізнати
і не спіткнутись, не упасти,
додолу очі не опустити
Весь світ любити
і жити, жити, жити...
 Ще можна взяти вірш Шарля Бодлера "Вечорова гармонія" (зі світової літератури)

Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя я вважаю, кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя. на мою думку, вдосконалюватися потрібно завжди. адже ще ніхто не народився сформованою особистістю. зазвичай, усі вміння та навички, особливості характеру людина наживає з часом. як на мене, кожен має право самостійно обрати свій життєвий шлях. рухатися вперед чи залишатися на місці - особистий вибір кожної людини. але, не зважаючи не це, характер продовжує змінюватися, можливо, не завжди на краще, адже він "запам'ятовує" усі події людського життя. підтвердженням тези може бути те, що деякі люди нізащо не погодяться повторити вчинки, які здійснювали раніше. на це може бути будь-яка причина, але, на мою думку, головна - та, що характер людини вдосконалився. і перш ніж щось робити, вона ретельно думатиме. кожна людина є господарем свого характеру та життя. і якщо характер виховувати, викорінювати злі риси та докладати зусиль для розвутку хороших, то можна досягти будь-якої мети. але для цього потрібно діяти, а не сидіти склавши руки.