Облітають квіти,обриває вітер ідейно-художній аналіз плєзії: Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка біла мерзне під вікном.
«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».
Г. Сковорода
Кохання – це світле та прекрасне почуття, яке виникає між двома людьми. Іноді кохання починається раптово, з першого погляду чи слова. А буває й по-іншому. Люди спочатку знайомляться, спілкуються, дружать і через деякий час починають відчувати, що вже не можуть жити один без одного.
Кохання наче тендітна квітка. Без належного піклування та доброго слова вона чахне й гине. Так і кохання – дуже легко його втратити, зробивши поганий вчинок. А якщо кохання зникло, вже ніщо в світі його не поверне. Тому не варто навмисне випробувати його на витривалість.
На мій погляд, кохання обов’язково треба берегти. Разом закохані зможуть вирішити всі проблеми та подолати будь-які перешкоди.
Объяснение:
Цей учинок я вважаю благородним, так як мені товариш дуже допоміг. Одного разу ми ходили на став з товаришем Андрієм, поряд гуляли погані хлопці, кожен раз ми втрапляли в халепу через них,як сталось й цього разу.Хлопці почали глузувати з нас,і сперечатись.Коли Андрій почав погрожувати, що вони отримають своє, один з хлопців(самий головний з їхньої компанії)Федько підійшов і штовхнув мене в озеро так як я не вмію плавати я почав тонути.Андрій залишився на березі, і вони забрали в нього його мобільний телефон, дорогий, батьків подарунок.То замість того, щоб повернути його він пригнув воду щоб до мені,і ми разом виплили на берег.Та телефон всеодно повернувся, так як ці хлопці наші сусіди, ми розповіли усе їхнім батькам і без покарання не обійшлось. Ось і кінець нашої пригоди з товаришем.