Честь. Захищати свою честь. Що ж означає «захищати честь»? І чому треба захищати щось, здавалося б, ефемерне? Проте захист честі - це захист власних поглядів, принципів, своєї життєвої позиції, свого світогляду, бо якщо ти втратив свою честь -значить ти просто не зумів захистити себе самого, свої життєві принципи. Зберегти честь, захистити її - це означає зберегти свою людську гідність, захистити її від приниження. Є ще один вислів «Бережи честь замолоду». Про що каже це народне прислів'я? Про те, що в юності, коли в людини все ще нестійке, можна легко, непомітно втратити свою честь, чесне ім'я, гідність: один раз сфальшувати, вдруге збрехати, втретє пообіцяти і не виконати... І ось уже ти втратив своє чесне ім'я, і йде за тобою слава людини пустої, легковажної; один за одним відходять від тебе люди, бо немає нічого гіршого за ненадійного друга. Поняття честі з часом змінювалося, у різні епохи люди надавали йому різних значень. Облишмо історію, видатних людей, візьмемо звичайнісіньку ситуацію в школі зі звичайнісінькими людьми і надамо слово восьмикласникові. «...У класі з'явився новий учень - Микола Тимашко, дуже тихий, скромний. Спочатку на нього ніхто не звертав уваги, аж поки верховода класу Ігор не обрав його за об'єкт для своїх дотепів. Микола ніколи не ображався, сам сміявся з себе, коли справді було смішно, і навіть поважав Ігоря за гострий розум, за кмітливість. Навчався Микола так собі: все бувало - і шістки, і дванадцятки. А Ігор був відмінник. Якось ми, восьмикласники, писали складну контрольну роботу з алгебри. Я сидів недалечко від Миколи і бачив, як він передав щось нашому "блискучому" Ігореві. Певно, списував з Ігоревої чернетки... Контрольну ми написали так погано, що мусили її переписувати. У класі була одна найвища оцінка - всі шість задач розв'язав Ігор. А у Миколи - найнижча: у нього в зошиті було зовсім чисто. Коли учитель зачитував оцінки, я раптом згадав: Миколина рука подає Ігореві дрібно списані аркушики чернетки. Якщо Микола передав чернетку Ігореві, то, виходить, уже списав задачі? Чому ж у його зошиті нічого не написано? Дивно. Я поділився своїми думками з Танею Вороновою. Вона знизала плечима: "Дурниці..." А після уроків підійшла до мене і сказала: "Знаєш, в Ігоря конячий почерк, а Микола наче бісером сипле. Який був у чернетці?" Я пригадав, що папір був списаний дрібно-дрібно. "Виходить, це Миколина чернетка! - вигукнула Таня. - І взагалі, я чула від брата, що Микола здібний математик, що він переміг у математичному конкурсі, але не звернула на це уваги". Так ми дізналися про цю історію. Наступного дня зібрали весь клас і сказали Ігореві. Я не дуже вірив, що все, про що ми здогадувалися з Танею, правда. Ігор таки списав у Миколи! Він випросив чернетку і вже до дзвінка не повернув. Подумав, що Миколі байдуже, яка буде оцінка, він же не відмінник, а Ігореві, як він сам висловився, треба було захистити свою честь. На це Таня сказала: "Не честь, а надмірне честолюбство; не змішуй, будь ласка, честь і бажання завжди, у всьому, будь-якими шляхами бути кращим за інших. А от Миколину честь ми повинні захистити, коли вже він сам такий тишко. Учитель має знати, хто розв'язав задачі". І справедливість узяла гору: найвищу оцінку одержав Микола, а Ігореві довелося попріти біля дошки, виконуючи всі шість задач контрольної, які він ледь (та й то не всі!) розв'язав. Як виявилося, Микола справді здібний математик, Ігор завжди в нього списував, та ще й глузував з нього, тішив своє честолюбство, себелюбство і таке інше. І дуже прикро за Миколу: адже він і далі, мабуть, терпітиме Ігореве кепкування. Тепер дуелі не потрібні, але ж власний голос у людини мусить бути!» (За К. Васильєвою)
Палац графів Потоцьких – яскравий зразок архітектури зрілого історизму, одна з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова. Палац є прототипом так званих резиденцій «Entire cour et jardin» короля Людовіка XIV, що його визначають як «бароковий класицизм», коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням. На плані він має прямокутну форму з незначними бічними ризалітами.
Композиція палацу Потоцьких — центральноосьова. Двоповерховий, з додатковим мансардним поверхом, увінчаний «французьким дахом». Дахові конструкції дерев’яні, фасади рустовані з пластичним оздобленням. Вхід до палацу оформлює критий портик, до якого ведуть сходи та під’їздні пандуси. На центральній осі розташована парадна брама з багато декорованими металевими воротами, фланкована порт'єрками з «французькими дашками».
Палац запроектував паризький архітектор Луї Довернь на замовлення графа Альфреда ІІ Потоцького, великого поціновувача французької архітектури. Граф Альфред II Юзеф Потоцький (1817–1889) – політик, намісник Королівства Галичини та Володимирії у 1875–1883 роках отримав концесію на будівництво палацу в 1888 році. У цьому ж році спілка львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі почали його зводити.
.Тоді ,восени, майже в кожній хаті жили перепели (О.Гончар).
2. Коло діда ,на старому яблуневому пні ,сидів його давній товариш і побратим Григорій (О. Довженко).
3. Данилко, радо з підскоком, біг до сусідів (Петро Панч).
4. Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий ,аж до самого обрію, степ (Ю.Бедзик).
5. Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов (П.Тичина).- вроде нету
6. Людям хотілося жити, тобто творити, працювати (О.Довженко).
7.Терміни, чи спеціальні слова, вживаються для точного найменування певного наукового поняття (З підручника).
Объяснение:
Палац графів Потоцьких – яскравий зразок архітектури зрілого історизму, одна з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова. Палац є прототипом так званих резиденцій «Entire cour et jardin» короля Людовіка XIV, що його визначають як «бароковий класицизм», коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням. На плані він має прямокутну форму з незначними бічними ризалітами.
Композиція палацу Потоцьких — центральноосьова. Двоповерховий, з додатковим мансардним поверхом, увінчаний «французьким дахом». Дахові конструкції дерев’яні, фасади рустовані з пластичним оздобленням. Вхід до палацу оформлює критий портик, до якого ведуть сходи та під’їздні пандуси. На центральній осі розташована парадна брама з багато декорованими металевими воротами, фланкована порт'єрками з «французькими дашками».
Палац запроектував паризький архітектор Луї Довернь на замовлення графа Альфреда ІІ Потоцького, великого поціновувача французької архітектури. Граф Альфред II Юзеф Потоцький (1817–1889) – політик, намісник Королівства Галичини та Володимирії у 1875–1883 роках отримав концесію на будівництво палацу в 1888 році. У цьому ж році спілка львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі почали його зводити.