ОЧЕНЬ ОЧЕНЬ ОЧЕНЬ УМОЛЯЮ Записати текст,поставити пропущені розділові знаки та розкрити дужки.

Блак(і,и)тним кол(ь)ором неба фіалок води в (Д,д)есні див(и,е)
т(ь)ся мені в очі с(ь)ого(т,д)ніш-
ня в(е,и)сна.Вона ще молода ла-
гі(д,т)на і ніжна усміхаєт(ь)ся
св(')ятково й чисто в її ледь чутному диха(нн)і (з,с)будлива
таємниця свіжості краси довкі(л,лл)я що завжди ві(т,д)роджуєт(ь)ся і надихає нас до жи(тт,т)я.
Ніби вчора бігла по (Д,д)еснянс(ь)ких берегах рудою лисицею осінь бігла з
картатими кол(ь)орами холодним вітром н(е,и)сло від
її прудкого бе(с,з)поворотного
бігу...Ще так (не)давно л(е,и)жало зів(')яле листя а вже
с(ьо)го(д,н)і п(')янке шовковисте повітр(')я весни огортає мої очі вся земля наче
випромінює благодатну силу що
допомагає рости (не)тільки траві квітам деревам а й мріям
лю(д,т)с(ь)ким.
Опушені зеленим листям купа-
ют(ь)ся у сонці верби і здаєт(ь)ся чуют(ь) журавли(н,нн)ий радіс(т)ний клич у піднебе(с,сс)і прозорий
кришталевий.
Зараз коли (при,пре)йшла весна
коли війнула перш(е,и)ми свої-
ми тонк(и,е)ми запахами коли
все іло як вербове пагі-
(н,нн)я над (Д,д)еснянс(ь)кою
водою то я знаю очікуване (пре,при)йшло наче народжене
силою мого бажа(н,нн)я і ймення йому синя весна на (Д,д)еснянс(ь)ких просторах.

1. приготуй(присудок) локшину(додаток) по-флотськи(обставина). 2.заведіть(присудок) зошит(додаток) у клітинку(додаток). 3. редактор(підмет) попросив(присудок) доопрацювати(присудок) статтю(додаток). 4. друз(підмет)і виявили(присудок) бажання(присудок) освіжитися(додаток). 5. у вівторок(обставина) поїду(присудок) відпочивати(присудок) до моря(додаток) 6. його(означення) погляд(підмет) спрямований(означення) у море(додаток) 7. про гривну(означення), нагрудну(означення) прикрасу(додаток), я(підмет) дізналася(присудок) з книжки(додаток). 8. через затори(додаток) я(підмет) спізнився(присудок) на десять(обставина) хвилин(додаток). 9. обовязково(обставина) відвідайте(присудок) чигирин(додаток) - славне(означення) козацьке(означення) місто(додаток). 10. читати(присудок) мене(додаток) навчили(присудок) в пять(обставина) років(додаток). 11. клен(підмет) навпроти(обставина) тішить(присудок) тінню(додаток), яка падає(присудок) від нього(додаток). 12. пропливши три кілометри(обставина,дієприслівниковий зворот), обовязково(обставина) сходи(присудок) в сауну(додаток). 13. шоколад(підмет), загорнутий у фольгу(означення, дієприкметниковий зворот), краще(обставина) зберігається(присудок). 14. люблю(присудок) слухати(присудок) пісні(додаток) про кохання(додаток). 15. промінь(підмет) сонця(додаток) поволі(обставина) заливає(присудок) золотом(додаток) кімнату(додаток). 16. світлана(підмет), як пава, поважно(обставина) проходить(присудок) під вікнами(додаток). 17. команда(підмет) з одеси(додаток) здобула(присудок) переконливу(означення) перемогу(додаток).

Батьківщина - що вона для мене значить. такими рядками в. сосюра звертається до нас: .. любіть україну у сні й наяву вишнева свою украї щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій мальовничій землі - в нашій славній україні. любов до батьківшини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки. не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави. як і для кожного з нас, батьківщина для мене - це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, - земля моїх пращурів. батьківщина - це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувати у світі. батьківщина - це все, що мене оточує і небо, і зорі; ліси і поля: ; люди, які поруч зі мною в радості чи в смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди. нехай рідна земля пошел нам силу для життя. подивіться на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні, пол и не могу аж до сонця і зірок і поглянемо на трепет ну землю, - тоді відкриється нам на зелено-голубому лоні планети край, що нагадує собою серце, - і це україна, співучасті рідна моя земля. шкільна бібліотека я тихенько відчинив двері та відразу ж потрапляють у справжнє "книжкове місто" з вулицями та площами, палацами й будинками. це наша шкільна бібліотека. є тут і свої мешканці - звичайні книги. вони живуть на своїх полицях, кожна на певному місці, й чекають читачів. тихо в бібліотеці, мовчать книжки, про щось розмірковують. але я знаю: як тільки візьмеш книгу в руки, відкрито першу сторінку - і почне вона розповідати. тихенько поведе у незнайомий, цікавий, дивовижний, чудовий світ, познайомити з прекрасними людьми, відповість на безліч запитань. але як же знайти потрібну книгу? і тут завжди на мені приходить наш шкільний бібліотекар. це справжній провідник у цьому мудрому царстві. він порадить, підкаже, розповість, що, як і де прочитати. спочатку я відкрив для себе мудрість українських народних казок, потім до мене прийшла ніжна й сильна леся українка, а читаючи всеволода нестайка, ми сміялися всією родиною.